Ляльковий дім

Ляльковий дiм

Генрик Ибсен

Генрiк Ібсен (1828–1906) – знаменитий норвезький драматург, поет i публiцист, один iз засновникiв европейськоi «новоi драми». Новаторство Ібсена найбiльш яскраво виразилося в найвiдомiшiй його п'есi «Ляльковий дiм». У центрi уваги ii – драма молодоi жiнки, матерi, яка наважилася на крутий поворот у своiй долi, коли вона усвiдомила, що ii сiмейне щастя – лише iлюзiя, заснована на брехнi i егоiзмi. Колись Нора пiшла на злочин заради близькоi людини в надii, що ii зрозумiють i пробачать, i помилилася.

Нора йде, розумiючи, що прирiкае себе на самотнiсть, але вона не в силах бiльше грати роль щасливоi господинi «лялькового будинку».

Генрiк Ібсен

Ляльковий дiм

ДІЙОВІ ОСОБИ

Адвокат Гельмер.

Нора, його дружина.

Доктор Ранк.

Фру Лiнне.

Приватний повiрений Крогстад.

Трое маленьких дiтей Гельмерiв.

Анна-Марiя, iхня нянька.

Хатня служниця Гельмерiв.

Посланець.

Дiя вiдбуваеться в домi Гельмерiв.

Дiя перша

Затишна кiмната, обладнана зi смаком, але недорогими меблями.

У заднiй стiнi двое дверей: тi, що праворуч, ведуть до передпокою, тi, що лiворуч, – до кабiнету Гельмера. Мiж тими дверима стоiть пiанiно. Посерединi лiвоi боковоi стiни дверi, а ближче до авансцени вiкно. Бiля вiкна круглий стiл iз стiльцями й канапка. У правiй боковiй стiнi, трохи далi у глибину, також дверi, а ближче до авансцени – кахляна груба, бiля неi кiлька стiльцiв i крiсло-гойдалка. Мiж; грубою i цими боковими дверима стоiть столик. На стiнах гравюри. Етажерка з порцеляновими фiгурками та iншими дрiбничками. Невелика шафа з книжками в дуже гарних палiтурках. На пiдлозi килим, у грубi палиться. Зимовий день.

У передпокоi лунае дзвiнок, ледь пiзнiше чути, як вiдчиняються дверi. До кiмнати, весело мугикаючи, заходить Нора. Вона у верхньому вбраннi й несе цiлий оберемок пакункiв, якi складае на стiл пiд правою стiною. Дверi до передпокою вона не зачиняе, i там видно посланця, що принiс ялинку та кошика й саме вiддае iх служницi, яка iм вiдчиняла.

Нора. Добре заховай ялинку, Гелено. Не треба, щоб дiти бачили ii до вечора, доки вона не буде прикрашена. (До посланця, виймаючи гаманець.) Скiльки?

Посланець. П'ятдесят ере.

Нора. Ось крона. Нi, здачi не треба.

Посланець дякуе i виходить. Нора зачиняе дверi, вдоволено усмiхаючись, роздягаеться. Потiм витягае з кишенi торбинку з мигдалевими тiстечками i кiлька з'iдае. Тодi обережно пiдходить до дверей кабiнету свого чоловiка i прислухаеться.