Ляльковий дім

Так, вiн удома. (Іде до столу, знов мугикаючи.)

Гельмер (зi свого кабiнету). Це що, ластiвка щебече?

Нора (розгортаючи пакунки). Ластiвка.

Гельмер. То бiлочка там шурхотить?

Нора. Вона!

Гельмер. Коли ж бiлочка повернулася?

Нора. Щойно. (Ховае торбинку з тiстечками до кишенi i витирае рота.) Іди сюди, Торвальде, глянь, чого я накупила.

Гельмер. Пiдожди, не заважай. (Трохи згодом вiдчиняе дверi i з пером у руцi заглядае до кiмнати.) Кажеш, накупила? Оце стiльки? То моя марнотратка знов ходила сiяти грiшми?

Нора.

Але ж, Торвальде, ми справдi можемо дозволити собi таке. Це ж перше Рiздво, коли нам не треба ощадити.

Гельмер. Та не можемо й тринькати грошi.

Нора. Нi, Торвальде, тепер трiшки можемо. Хiба не правда? Тiльки трiшечки. Тобi ж тепер призначили велику платню, ти зароблятимеш дуже багато.

Гельмер. Так, iз нового року. Але отримаю я грошi аж через три мiсяцi.

Нора. Нiчого, можна тим часом позичити.

Гельмер. Норо! (Пiдходить до неi i жартiвливо смикае ii за вухо.

) Знов у тобi легковажнiсть бере гору. Даймо, що я сьогоднi позичу тисячу крон, ти витратиш iх на свята, а в новорiчний вечiр менi на голову впаде черепиця з даху, i кiнець.

Нора (кладе йому руку на плече). Ох, не кажи такого страхiття.

Гельмер. А якби таке сталося, що тодi?

Нора. Якби сталося таке лихо, то менi було б байдуже, е в мене борги чи немае.

Гельмер. Ну, а людям, у яких я позичав?

Нора. Людям? Що менi до них? Вони ж чужi.

Гельмер. Норо, Норо, ти жiнка жiнкою! Та киньмо жарти, ти знаеш моi погляди на це.

Жодних боргiв! Нiколи не позичати! На домашне вогнище, засноване на позичках i боргах, лягае якась негарна тiнь залежностi. Ми мужньо трималися досi, то протримаемося й ще трохи, вже недовго.

Нора (вiдходить до груби). Що ж, як хочеш, Торвальде.

Гельмер (iде за нею). Ну от, моя ластiвка вже опустила крильця. Хiба нi? Бiлочка насупилась. (Витягае гаманця.) Норо, як ти гадаеш, що в ньому?

Нора (швидко обертаеться). Грошi!

Гельмер. На.

(Подае iй кiлька асигнацiй.) Господи, чи я не знаю, скiльки треба видаткiв на Рiздво.

Нора (рахуе). Десять, двадцять, тридцять, сорок. О, дякую, Торвальде, тепер менi стане надовго.

Гельмер. Та вже подбай, щоб iх справдi стало надовго.

Нора. Подбаю. Але ходи сюди, я покажу тобi, що я накупила. І так дешево! Глянь, ось новий костюмчик Іва-ровi й шабля. Ось коник i трубка Бобовi. А для Емi ось лялька з лiжечком, простенькi, та вона однаково швидко iх поламае.