Підпори суспільства

Беттi (за столом на терасi). Дiно, а ти хiба не хочеш?

Дiна. Нi, дякую, менi не хочеться. (Сiдае з роботою.)

Рерлун, обмiнявшися кiлькома словами з фру Бернiк, входить до зали.

Рерлун (удаючи, що йому треба щось взяти зi столу, тихо). Дiно!

Дiна. Що?

Рерлун. Чому ви не хочете лишатись там?

Дiна. Коли я принесла кофе, я догадалася по обличчю приiжджоi дами, що мова йшла про мене.

Рерлун. А яка вона була люб'язна з вами, це ви помiтили?

Дiна. Я цього не терплю.

Рерлун. Вдача у вас непокiрлива, Дiно.

Дiна. Так.

Рерлун. Але чому ж?

Дiна. Така вже я е.

Рерлун. Чом би вам не спробувати змiнитись?

Дiна. Нi.

Рерлун. Чому?

Дiна (глянувши на нього). Адже я належу до морально зiпсованих.

Рерлун. Так не годиться, Дiно.

Дiна. Мама теж була морально зiпсована.

Рерлун. Хто вам наговорив такого?

Дiна. Нiхто. Менi нiколи нiчого не кажуть. Чому не кажуть? Усi поводяться зi мною так обережно, нiби я одразу розiб'юся, якщо… О, як я ненавиджу це добросердя…

Рерлун.

Люба Дiно, я добре розумiю, що вам тут тяжко, але…

Дiна. Ах, менi б тiльки вирватися звiдси! Я б зумiла пробити собi дорогу, якби мене не оточували такi… такi…

Рерлун. Якi такi?

Дiна. Такi пристойнi й високоморальнi люди.

Рерлун. Ви це несерйозно, Дiно.

Дiна. Ви прекрасно розумiете, як це серйозно з мого боку. Гiльду й Нетту щодня приводять сюди, щоб вони служили менi за приклад. Але менi нiколи не стати такою зразковою. Та я й не хочу бути такою. О, тiльки б менi вирватися звiдси, – я певна, я стала б справжньою людиною.

Рерлун. Ви й так людина хороша, дорога Дiно.

Дiна. А яка менi з цього користь тут?

Рерлун. Значить, поiхати звiдси… Ви серйозно думаете про це?

Дiна. Я б i одного дня тут не залишилась, якби не було вас.

Рерлун. Скажiть менi, Дiно, чому, власне, ви так охоче буваете зi мною?

Дiна. Тому що ви вчите мене багато чого прекрасного.

Рерлун. Прекрасного? Ви звете прекрасним те, чого я можу навчити вас?

Дiна.

Так. Або, вiрнiше, ви не вчите мене, але, коли я слухаю вас, менi вiдкриваеться так багато прекрасного.

Рерлун. Як ви це розумiете – що таке прекрасне?

Дiна. От нiколи про це не думала.

Рерлун. Так подумайте зараз. У чому ж, по-вашому, прекрасне?

Дiна. Прекрасне – це величне… i дуже далеке…

Рерлун. Гм… Дорога Дiно, я так щиро заклопотаний вашою долею.

Дiна. І тiльки?

Рерлун. Ви ж, звичайно, знаете, як безмежно ви менi дорогi…

Дiна.