Кандід, або Оптимізм

– Нi, – сказав один iз добродiiв, – ми вас питаемо, чи щиро ви любите болгарського короля…

– Анiтрохи, – вiдповiв вiн, – таж я нiколи його i не бачив.

– Хiба? Це – наймилостивiший iз усiх королiв, i нам годиться випити за його здоров'я.

– О, залюбки, панове.

І вiн випив.

– Цього досить, – сказали йому, – вiднинi ви – опора, пiдмога, оборонець, герой болгар. Доля ваша вирiшена, i слава ваша забезпечена.

Йому зараз же набили на ноги кайдани i погнали до полку. Там його змусили повертатись праворуч, лiворуч, виймати шомпол, вставляти шомпол, цiлитись, стрiляти, марширувати швидким кроком i дали йому тридцять ударiв палицею.

Назавтра вiн робив вправи вже не так погано i дiстав тiльки двадцять ударiв; ще через день йому дано тiльки десять, i товаришi дивились на нього, мов на диво.

Геть спантеличений, Кандiд нiяк не мiг зрозумiти, як саме вiн став героем. Одного весняного дня вiн надумався пiти погуляти, гадаючи, що то е виключне право людського роду, як i iнших тварин, користуватись ногами з власноi уподоби.

Не пройшов вiн i двох лье, як четверо iнших героiв, по шiсть футiв на зрiст, наздогнали його, зв'язали i кинули до в'язницi. На судi його спитали, що вiн вважае за краще: чи бути прогнаним крiзь стрiй тридцять шiсть разiв, чи дiстати одразу дванадцять свинцевих куль у лоб. Даремно вiн говорив, що воля людська свобiдна i що вiн не хотiв би нi того, нi другого, – все одно: треба було вибирати. Силою божого дару, що зветься свободою, вiн вибрав тридцять шiсть разiв пройти крiзь стрiй i витримав двi такi прохiдки. В полку було двi тисячi солдат. Це дало йому чотири тисячi шомполiв, що вiд потилицi до заду оголили йому м'язи i нерви. Коли його лагодилися гонити втрете, Кандiд, вкрай знесилений, попрохав, як ласки, розбити йому голову; цiеi ласки вiн домiгся. Йому зав'язали очi, поставили навколiшки. На той час проiздив мимо болгарський король; вiн запитав про злочин засудженого, i як король цей був великий генiй, то зрозумiв iз того, що розказано йому про Кандiда, що це – молодий метафiзик, дуже нетямущий у справах цього свiту, i подарував йому життя, виявивши притiм милосердя, яке славитимуть усi часописи i всi вiки. Бравийхiрург вилiкував Кандiда за три тижнi пом'якшуючими засобами, якi радить Дiоскорiд.[10 - Дiоскорiд – вiдомий старогрецький лiкар (II – І ст. до Р. X.), автор багатьох медичних трактатiв.] У нього вже наросло трохи шкiри i вiн мiг ходити, коли болгарський король пiшов вiйною на короля аварського.