Конотоп над Єзучем

Перед боем кожен стрiлок повинен мати до сорока стрiл. У слобожан мало було убитих, а все – пораненi у шию або у лице, бо степовики були вiдмiннi лучники.

Воевода Всеслав розумiв, що йому не вистояти зi своiм малим вiйськом проти великих сил хазар. Згадав вiн i попереднього воеводу, що тридцять рокiв назад стояв тут проти степовикiв гуннiв. Йому теж не дали чоловiкiв князi-старости у слободу на виучку.

Степовики розбили загiн воеводи, пограбували городи, забрали у полон людей. Та княжий суд обвинуватив воеводу у зрадi i убив.

Всеслав думав важку думку. Вiн прийняв небезпечне рiшення. На другий день пiше вiйсько россичiв стояло бiля гострого кiлля, а кiнний загiн – бiля лiсу. Із Турового посунули хазари великою силою. Лише два хани вели своi полки. Третiй хан iз своiми полками лишився у станi iз обозом. Хазарська кiннота кинулась на пiших россичiв. Перший ряд наткнувся на перешкоду, конi ламали ноги, падали; заднi налiтали на них. Лише останнi оговтались та повернули коней убiк. Атака захлинулася. Пiшi воiни вiдступили через Рось у лiси.

Кiннота пiд командою Всеслава, забравши iз слободи зброю та iжу, теж вiдступила у лiси. Воевода мав свiй план вiйни з хазарами, але в ньому «городи» були жертвою.

У Туровому урочищi трое хазарських ханiв радились, як краще грабувати цей край, коли вiйсько не вийшло на битву. Кожен хотiв бути за старшого хана, хотiв влади. Врештi хазари роздiлились, хани повели своi полки на слов’янськi племена окремо один вiд одного. Охороняти великий обоз залишився старий хан, якому видiлять частку награбленого.

Хазарська кiннота хана Егея переправилась через броди рiки-Рось, пiшла лiсом. Дороги не могли знайти, бо ii не було. На землях, на межi зi степом, люди дороги закидали зрубаними деревами, хмизом; робили «засiки».

Хазарськi конi, не привченi до лiсу, товклися на одному мiсцi, лякались болiт. Вершники вели коней, шукали людськi поселення. «Городи», укрiпленi частоколом, стояли на полянах, поряд на нивах ще дозрiвав «хлiб» – пщениця, ячмiнь, овес.

Високий гострий тин та рiв iз водою не пiдпускали хазар. Хазари лiзли на верх огорожi, вибивали ворота. Слов’яни чинили опiр – лили гарячу смолу, били списами i шаблями. Та хазари долали опiр, вривались у «городи», палили, убивали людей i грабували.

«Хлiба» на родючих росських землях стояли стiною, важкий колос iз зерном звисав з високого стебла. «Хлiб» дозрiвав. Хан Егей став на нiч бiля розореного i спаленого «города». Коней пустили на ниву, де дозрiвав овес.