Конотоп над Єзучем

Цiлий вечiр хазари палили багаття, варили варево, радiли багатiй здобичi.

Росичi непомiтно оточили сплячий стан. Коней забрали i погнали у лiс до озер. Конi боялись нiчних лiсiв, iх рубали i убивали списами, решта розбiгалась. Хазарин без коня не був воiн. Вiйсько Егея було посiчене i порубане. Хана Егея спiймали i люто скарали: двi берези нахилили, прив’язали тiло за руки i ноги до стовбурiв i вiдпустили. Слобожанський вiйськовий загiн воеводи Всеслава мав вершникiв i пiших воiнiв. Постiйний стан знаходився за болотами у лiсi, сюди без проводиря не дiстатись.

Свое вiйсько воевода розбив на сотнi, назначив старших. У рiзних мiсцях роськоi землi у засiдках сотнi севрукiв чатували на хазар, нападали першими.

Степовики на конях не умiли вести бiй у лiсах. Россичi перемагали. Сотня була у засiдцi на землi iльвичiв. Раптом по землi прокотився низький гул. Це у крiпостi гудiло «било», звало на допомогу. Сотня россичiв пiшла на звуки. На галявинi у житах паслись хазарськi конi. «Город» стояв пiд лiсом, хазарськi вершники оточили його з усiх бокiв.

Пiд частоколом на знаменитому аравiйському скакунi-баланi сидiв уславлений хан Шамоел. Вiтер розвiвав червоно-жовте полотнище iз шестикутною зiркою-вiдзнакою непереможного хакана. Цей хан брав крiпостi по-своему. Хазари на конях i пiшi оточували крiпость, рiв закидали хмизом, гiллям, щитами, робили мiст i лiзли всi одночасно на частокiл. У серединi крiпостi всiх вирiзали, далi грабували.

Але цього разу з лiсу на хазар наскочили россичi на конях з мечами.

Хазари не чекали нападу, конi скупчились у табун. Лiс тiснив, в лiсi кiннота не мае сили. З iншого боку вiд засiки, поспiшала iнша сотня росичiв. Воiни з вигуками: «Рось! Рось!» вискочили на нежатину ниву. Хазари ловили коней у житi. Тут i полягли конi i хазари. Хан Шамоел бачив загибель своiх полкiв. Тут перемагала прозорлива хитрiсть слобожанина-воеводи, яка у лiсах пiд «городами» явила свою доблесть i безпощаднiсть.

Аравiйський кiнь-балан у золотiй упряжi без вершника кидався у рiзнi сторони, але далеко не бiг, все крутився бiля мертвого хана. Балан, кiнь розумний арабськоi кровi, прив’язувався до господаря надовго i пам’ятав його ласку, догляд, солодощi.

У лiсi для коня, мов у неволi, не вистачае простору i твердоi землi пiд ногами.