Конотоп над Єзучем

Човни з крамом чiпляли до кораблiв, на галерах всi сiдали на весла, гнали судна вниз по течii до Днiпра. Попереду на мороплавцiв чекали днiпровстькi пороги.

Ще на порогах була висока вода, але смертельна небезпека чекала на кожного. Якщо скелi пiднiмуться над водою, на купцiв чекае праця переправи волоками, пiд час якоi можуть наскочити степовики. На першому кораблi стояв проводир i показував шлях за яким повертала решта. Сулу i Псьол минули пiд вечiр, повернули пiд правий високий берег i зайшли у тиху гавань, стали на якiр.

Другого дня вирушили по Днiпру, поминули гирло Ворскли. Тут течiя Днiпра уповiльнила хiд. Русло проходило мiж високими кам’яними берегами, якi звужувались. Починались днiпровськi тiснини.

Було тихо, без вiтру, вiтрила обвисли. На кораблях i човнах усi взялися за весла, гребли з усiх сил. День спадав, темнiло. Вожак каравану повернув кораблi у тиху заводь невеличкоi рiчки. В темнотi на пороги не пiдеш. Тут ромеi-християни вiдправили молебiнь за благополучне проходження порогiв. Вода спадала.

На ранок караван знову вийшов на широчiнь Днiпра. Шлях проходив у днiпровських «тiснинах». З одного боку до Днiпра пробилась через скелi рiчка Самара. Минувши гирло Самари, ромеi побачили посеред рiчки острiв, перед яким проходила гряда камiння. Це починались днiп-ровськi пороги. Паруси на галерах опустили, взялися за весла. Їх понесла шалена течiя.

Караван перевалив через рубiж. Враз на шляху пiд островом пiдiймався водяний бурун; вода повертала вбiк, потягла за собою караван i винесла за острiв.

По всiй ширинi Днiпра били фонтани iз води; гострi трикутники камiння визирали на поверхнi, iх накривало водою, утворюючи водянi горби. Човни летiли, мов трiски. Веслярi слiдкували за камiнням та вчасно звертали. Береги розходились, русло ширшало, «тiснини» залишались позаду, зустрiчались наполовину затопленi острови.

День пройшов у великiй напрузi та у страху. Попереду з’явились обриси великого острова Хортиця. Цей острiв не затоплювало водою. Здалеку виднiвся лiс, а згодом почали проглядати невеликi хати пiд очеретом.

По берегах виднiлись слiди вiд багаття. Караван ромеiв пристав до берегу. Тут християни принесли хвалу богу, що врятував iх вiд вiрноi смертi.

ІV

ОСІННІЙ ТОРГ НА ХОРТИЦІ

Весною та влiтку Хортиця була безлюдна. Коли племена готiв володiли приморськими степами, а може i до них, по рiчках Ворсклi, Самарi i Орелi жили слов’яни, якi розробляли землю та сiяли зерно. Зерно возили на осiннiй торг на Хортицю.