Конотоп над Єзучем

Цей острiв ромеi називали iменем святого Григорiя, а слов’яни назвали «Хортиця» по iменi бога сонця – Хорс. На Хортицi було святилище, тут приносили жертви богам. Але християнськi завойовники зруйнували «капище» язичникiв.

Влiтку оживають степи. Чисельнi яри та вибалки, що звiльнилися вiд води, заростають густими чагарниками, верболозом, травами. Степи вкриваються ковилями. Земля твердiе, з’являються кочiвники. На пiвднi бiля берегiв Чорного моря, колишнього Євксинського Понту, в рiзнi часи кочували рiзнi племена.

До «княжоi доби» Киiвськоi Руси слов’янськi народи потерпали вiд нападiв лютих хазар. Вони приходили вiд Волги, де була iхня держава i столиця Ітиль. Князi Руси зруйнували хазарську державу, столицю спалили.

Вiдкрився шлях на Причорномор’я iншим кочiвникам. Прийшли косоги, печенiги, торки, ясси, половцi (кумани). Вони вели постiйнi набiги на слов’ян, що осiли по пiвденних притоках Днiпра: Сулi, Супою, Псьолу, Ворсклi, Росi, Стугнi.

Племена вiдступили на пiвнiч, у лiси та болота. Кочiвники iх грабували та набирали великий полон.

Їх орди скупчувались поблизу Днiпра та чекали осенi. На островi Хортиця вiдбувався осiннiй торг.

З багатьох держав, що були бiля Чорного та Середземного морiв, iхали купцi з товарами, завертали у гирло Днiпра, зупинялись бiля Хортицi. Це були iллiни, ромеi, карикатяни, афiни, египтяни, сiрiйцi. Привозили рiзний товар: тканини, приправи, прикраси, сухi фрукти, вироби iз залiза та мiдi.

Окремi галери, перед вiдправкою на осiннiй торг, вирушали на пiвдень, обходили пiв-острiв Крим.

Заходили у Керченський пролив, пливли по Азовському морю, до солоних озер. Купцi везли рабiв i озброених воiнiв. Галери грузили сiллю. Із дна озера сiль нагрiбали у кошулi, носили на судно. Воiни в той час вiдбивали напади кочiвникiв.

Лiтом Днiпро мiлiе, пороги виступають iз води на всю величiнь; шлях уверх стае перекритим. Кораблi i товар тягли по березi волоком. Бiля порогiв на купцiв чатували степняки, тож купцi брали iз собою озброених воiнiв.

Причорноморськi купцi зупинялись пiд Хортицею. Сюди прибували i слов’яни iз ближнiх рiк iз зерном. По суходолу до Днiпра на конях, на верблюдах, на гарбах iхали купцi iз кочових орд. Вони везли на осiннiй торг шкiри великих тварин, овечу шерсть, копчене м’ясо.

Та основний товар у кочiвникiв був – люди. Полонених зв’язували, окремо жiнок i окремо чоловiкiв. Гнали по степу босонiж. Але годували ретельно, хоча це була лише в’ялена конина. Це був товар на продаж.