Конотоп над Єзучем

Із вiльних людей набиралось вiйсько стрiльцiв, яке було озброене та вивчене на европейський зразок.

До вiйська приписувались служивi люди, козаки, селяни. Вони мали зброю: луки, списи, саблi, сокири. Були запрошенi захiднi майстри-ливарники, що плавили руду i виливали гармати. Так у похiд на татар у Казань царь повiз 150 гармат, це вирiшило битву. Пiд час вiйськового походу всi областi великого царства постачали вiйсько: людьми, кiньми, фуражем, припасами iжi, пiдводами та iнше. Це був обов’язок пiдлеглих.

На Казань було зроблено декiлька походiв. Лише у 1557 роцi були приеднанi Казань i Астрахань до Московських земель.

Лiвонiя – яблуко роздору. Вона розташована по берегах Варяжського моря, через ii землi iдуть торговi шляхи iз захiдними купцями. За Лiвонiю бились: Польша, Литва, Швецiя i Росiя.

Московський цар пiшов вiйною на Лiвонiю, вимагав повернути колишнiй Юрьев, що збудували киiвськi князi, ставив Лiвонii докори за утиски православних церков та невиплату податi на мед.

На допомогу цар привiв татар. Лiвонiю грабили. Лiвонiя просила вiдстроку.

У 1558 роцi Лiвонiя була приеднана до Московського царства. З Польщею не припинялись вiйськовi чвари.

Польша зажадала повернути собi Новгород та Псков, колишнi городи Литовського князiвства, що вважала iх своiми, як наслiднi. Литовський король Ягайло одружився з польською королевою Ядвiгою i його королiвство перейшло до полякiв.

У 1563 роцi Московський цар на такi вимоги рушив вiйною на Польшу i вiдiбрав назад своi городи Смоленськ i Полоцьк.

Султан турецький не прощав Московському царю розорення Казанi i Астраханi. У 1571 роцi татари переправились через Оку, пiдiйшли пiд Москву.

Оборону тримав князь Бельський, але Москву взяли, спалили, забрали у полон 150 тисяч людей. Султан вимагав у царя 2000 рублiв данини, але царь послав лише 200 рублiв. Тодi татари через рiк ще раз з’явились пiд Москвою. Князь Михайло Воротинський прогнав iх.

У Польшi помер король Сигизмунд-Август.

Три роки шукали нову кандидатуру. Турецький султан уже давно зазiхав на слов’янську державу. Вiн виставив свого кандидата Стефана Баторiя, трансiльванського воеводу, привiз його у Варшаву, а пiд мiстом поставив 120 тисяч татар для пiдтримки кандидата.

У Варшавi розпочалась панiка, але поляки його прийняли. Баторiй не знав польськоi мови, говорив по-латинi, але був талановитий полководець. У нього була лише одна мета – походи на Москву.