Конотоп над Єзучем

Для спостерегачiв держали коней, що паслись в урочищi пiд наглядом пастуха. Коли помiчали степовикiв, то зв’язковий на конi мчав у слободу.

ІІ

НАПАД ХАЗАРІВ

Увечерi, коли заходило сонце, молодий россич Данко замiтив напарника на в'язi. Вiн помiтив у степу вершникiв, що рухались на конях iз пiвдня, i сповiстив униз. Крадучись у високих ковилях та у чагарниках, двое росичiв рушили у розвiдку, дiйшли до струмка. Вони вивiдали, що конi паслись у вибалку i iх було до сотнi, поблизу ночували люди. З таким повiдомленням послали Данка у слободу.

Вiн сiв на коня i помчав до рiчки Росi. До слободи прибув князь-старшина. Вiн просив у воеводи людей для оранки землi пiд посiви зернових. Воевода Всеслав упиравля, говорив: «Степи сухi, та поки тихо. Але ця тише не перед добром. Степовi люди пiдступнi, вичiкують, коли ми розслабимось. Я не сплю вже декiлька ночей, вiдчуваю нутром, що поряд чатуе небезпека».

Пiд вечiр Всеслав дав наказ робити вилазку у степ. Россичi миттево вдягли потрiбний одяг, розiбрали зброю.

Вони по драбинах збирались на частокiл, з’iзджали по гладко-обдертим жердинам i стрибали через сухий рiв.

Гурт россичiв-воiнiв бiг до броду через рiчку. Третина iз них завернула до вибалка по коней. Коней нуздали, в роти запихали залiзнi удила, за ушi закидали ремiння. Кожен брав по три коня. Табунщики провели воiнiв до переправи, у човен зложили зброю. Першого коня ласкою понукали зайти у воду. Решта пiшла сама. Конi були привченi до переправ, вони вiльно клали голови на воду i пливли.

Вершники сповзали у воду iз спини коня, держались за гриви iз тiеi сторони, де вiдносить течiею, щоб не затягло пiд коня. Вночi чорна вода Росi спiнилась.

Коли переправились, зупинились i чекали в степу знаку. Попереду, забираючи вправо, почулось: «К-оо!» Це крик сови весною, а восени буде iнший окрик, то i у россичiв буде iнший. Пiшi воiни переправились першими i йдуть широким кроком до сторожовоi вишки у Туровому урочищi. Пiших догнали вершники, з двома кiньми на поводу у кожного.

Весь загiн Всеслава на конях помчав у степ за головним, вiдпустивши повiддя. Зброя, мов би зрослась з воiном в одне цiле. На правому передплiччi висiв сагайдак iз стрiлами, а з лiва крiпилась шабля або секира. Бiля сiдла прилаштований лук у кожаному капшуку, з одного боку, а з iншого – дротик i спис iз металевим накiнечником.

Попереду з темноти з’явилась постать на конi. Це був посильний iз постiйного дозору в урочищi. Вiн доповiв воеводi про появу степовикiв.