Острів кохання

Але працiвник банку покрутив складенi удвое грошi у руках i, похитавши головою, вiддав iх назад. Анна згадала, як ii попереджав Жульен. Складенi й нерiвнi купюри банки не приймають. Винахiдлива жiнка повернулася до квартири, праскою вигладила всi банкноти, вони стали новими i хрусткими, як круасани. Цього разу iй обмiняли грошi без зайвих запитань. Анна спiймала на вулицi таксi й передала водiевi папiрець iз адресою. Вiн мовчки узяв його. Анна з цiкавiстю поглядала на мовчазного водiя й ii очiкування справдилися. Водiй задоволено жував бетель, часто спльовуючи його дорогою.

Згодом таксист зупинився бiля кафе i усмiхнувся на прощання червоними вiд бетеля зубами.

Анна не повiрила власним очам, коли за кiлька метрiв побачила велику красиву вивiску «Bonjour», яка ще вчора ховалася пiд захисною плiвкою. Всерединi вже чекали гаряча кава, справжнi французькi круасани – хрусткi, з шоколадом… І такий жаданий Жульен. «Мм-м, як же це по-французьки!» – усмiхнулася вдоволено Анна.

Жульена вона застала за роботою. Вiн саме обговорював робочi питання зi своiми помiчниками.

Анна щиро усмiхалася до людей та новоi краiни, яка дарувала iй радiсть i насолоду. Таке просте й омрiяне щастя – ранок, кава i кохання…

Через годину привезли меблi та декор. Поки Жульен займався розташуванням меблiв, знайшлася робота i для Анни. Разом iз помiчником вона розвiшувала на стiнах плакати у французькому стилi. За декiлька годин усе примiщення виглядало зовсiм iнакше, нiж учора. Простiр наповнися затишком i домашньою атмосферою, вiтрини виблискували на сонцi, очiкуючи на смачнi десерти й хрусткi багети.

Трохи пiзнiше у кафе з’явилася бiрманська жiнка. Вона чемно привiталася з Анною, а потiм заговорила до Жульена. Стало зрозумiло, що це одна зi спiвробiтниць.

Нiколи ще Анна не бачила такого красивого чорного волосся. Бiрманка рухалася впевнено i грацiйно. Середнього зросту, але дуже вродлива. Трохи згодом прийшли ще двое дiвчат. Анна здогадалася, що вони влаштовувалися на роботу. Обговоривши деталi з Жульеном, жiнки з цiкавiстю почали розглядати незнайомку i пiдiйшли ближче.

Особливо iм сподобалося вбрання та свiтлий колiр обличчя. Анна навiть вiдчула в iхнiх поглядах трохи заздрощiв.

Першу жiнку звали Аунг (що у перекладi з бiрманськоi значить «успiшна»). Вирiшивши всi питання з Жульеном, Аунг iз дiвчатами попрощались i вийшли. Але за кiлька хвилин Аунг повернулася, щоб подарувати iноземнiй гостi бiлу квiткову низку. Збентежена Анна подякувала i заплела квiти у волосся.