Пампушка = Boule de Suif

Пiд його орудою в полях повикопували вовчi ями, в сусiднiх лiсах повирубували всi молодi дерева i понаставляли на всiх дорогах засiдки – вдоволений iз цих готувань, вiн iз наближенням ворога швиденько вiдступив до мiста. Зараз вiн гадав, що буде кориснiшим у Гаврi, де, можливо, доведеться копати новi шанцi.

Жiнка, одна з тих, яких називають зальотницями, славилася своею передчасною пухлявiстю, i за це ii прозвано Пампушкою.Маленька, кругленька, гладка та товста, з пухлими, наче перев’язаними в суглобах пальцями, подiбними до низок з коротких сосисок, з лискучою пружною шкiрою, з величезними грудьми, якi випиналися пiд одежею, вона все ж таки була сласна й приваблива своею, такою приемною для ока, свiжiстю.

Лице ii було мов яблуко червоне, наче пуп’янок пiвонii, готовий розцвiсти; на ньому вирiзнялись двiйко чорних чудових очей, вiдтiнених довгими густими вiями, i чарiвний маленький, вогкенький, нiби зумисне для поцiлункiв, ротик з дрiбними блискучими зубками.

Крiм цього, казали, було в неi чимало й iнших неоцiненних зваб.

Зараз же, як тiльки-но впiзнали ii, шепiт пробiг серед добродiйних жiнок, i слова «повiя», «публiчна ганьба» було вимовлено так голосно, що вона пiдвела голову. Потiм вона обвела своiх сусiдiв таким задьористим та смiливим поглядом, що враз запанувала цiлковита тиша i всi поопускали очi, крiм Люазо, який стежив за нею веселим поглядом.

Але скоро розмова помiж трьох дам вiдновилася, i присутнiсть цiеi особи зблизила, майже здружила iх. Вони мусили, здавалося iм, утворити нiби спiлку доброчесностi замiжнiх жiнок перед цiею продажною безсоромницею; бо законна любов завжди гордовито несеться перед своею вiльною посестрою.

Трое чоловiкiв, яких у присутностi Корнюде також зближував iнстинкт консерваторiв, говорили про грошi, i в тонi iхньому чулося презирство до бiдних. Граф Гюбер розповiв про руiну, вчинену йому пруссаками, про збитки через крадiжку худоби та втрачений урожай, – говорив вiн iз самовпевненням великого магната-мiльйонера, який цю шкоду може вiдчувати хiба якийсь рiк.

Пан Каре-Ламадон, неабияк досвiдчений в бавовнянiй промисловостi, подбав уже про те, щоб переслати до Англii шiстсот тисяч франкiв – заощадження, надбане ним на сутужну годину. Щодо Люазо, то вiн устиг продати французькому iнтендантству всi дешевi вина, що залишалися в його льохах; отож держава винна була йому величезну суму, яку вiн i плекав надiю одержати у Гаврi.

І всi трое кидали один на одного швидкi й дружнi погляди.