На нашем сайте вы можете читать онлайн «Шляхом бурхливим». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Шляхом бурхливим

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
Краткое содержание книги Шляхом бурхливим, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Шляхом бурхливим. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Григорій Бабенко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.
Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.
Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.
Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» – про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця.
А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.
Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відваживався.
Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
Шляхом бурхливим читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Шляхом бурхливим без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Холодно йому чи що? Чого ж вiн не одягае штанiв? Ось вiн пiдносить штани до рота, наче збираеться iсти iх. А… тепер зрозумiло: вiн гризе вузли на холошах, що хтось нав’язав йому… Та це ж вiн, Дорош, нав’язав йому «сухарiв», коли той був у рiчцi. А ось Дубовиченко, а ось Осадченко Каркач…
– Чого сидиш? – кричить Дубовиченко. – Пливи мерщiй назад!
Раптом слова цi становляться зрозумiлi Дорошевi. А справдi – треба плисти назад. Але вiн почувае, що не може зробити цього. Йому здаеться, що ледве вiн влiзе в рiчку, як знову почне потопати, знову його обхоплять холоднi води рiчки, вiн пiде на дно i знову не можна буде дихати, а вода лiзтиме в горло.
– Пливи, не бiйся! Боягузе! В’яжiть йому сухарiв, хлопцi!
Але це зовсiм не лякае й не ображае хлопця: що «сухарi», коли треба знову лiзти у рiчку.
Боягуз! Нi, вiн не боягуз. Хто навкулачках iде перший у лавi? Вiн, Дорош. Дорош Наливайченко. Хто iздив минулого тижня з батьком до броду татарським шляхом? Вiн, Дорош.
Хлопцi з того берега припливли до нього, тягли його у рiчку, але вiн пручався i не лiз у воду. Потiм хлопцi, покинувши Дороша, стали драти ракiв. Вони по черзi пiрнали пiд кручу i, знайшовши печерку, де ховалися раки, витягали iх з води й викидали на берег. Печерки цi iнодi були вузькi i в них легко застрягала рука. В цей раз пiд водою ледве не залишився Дубовиченко. Рука хлопця досить легко зайшла у печерку, але, коли вiн, намацавши рака, схопив його i стиснув у жменi, кулак застряг у вузькому мiсцi печерки.
Вiн знав, що через рiчку не було нi мосту, нi кладок, i iншого способу, як переплисти ii знову, не було, щоб попасти на той бiк. Нарештi хлопцi, загубивши надiю примусити його лiзти у воду, вилаяли й пiшли геть.
– Не лякайся i лiзь у рiчку, допливеш тепер! – крикнув хтось iз хлоп’ячого гурту.
Тiльки тепер почув Дорош, який самотнiй вiн був тут на березi цiеi глибокоi рiчки. А на протилежному березi рiчки також самотньо лежали його бiла сорочка й штани з добре зав’язаними на холошах «сухарями». Про це вже подбав Митро Стрiха, що сам ледве розгриз вузли на своiх штанях, якi понав’язував йому Дорош.





