На нашем сайте вы можете читать онлайн «Шляхом бурхливим». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Шляхом бурхливим

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
Краткое содержание книги Шляхом бурхливим, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Шляхом бурхливим. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Григорій Бабенко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.
Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.
Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.
Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» – про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця.
А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.
Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відваживався.
Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
Шляхом бурхливим читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Шляхом бурхливим без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Але там було тихо, мабуть вартовий козак спав пiд тихий шум дощу. Втiкачi зайшли пiд башту, i Дорош, ставши навколiшки, помацав руками по землi i знайшов кiльце вiд ляди. Вiн спробував пiдняти ляду за кiльце, але ляда не пiддавалася. Дорош мовчки взяв руку козака, що стояв коло нього, i потягнув ii до кiльця. Запорожець, захопивши в лiву руку кайдани, щоб часом не забряжчали, потягнув правою рукою за кiльце i вiдкрив ляду.
Втiкачi по кам’яних схiдцях зiйшли вниз i пiшли пiдземним ходом. Тут було холоднiше, нiж на дворi, але повiтря було важке, пахло цвiллю, як у льоху.
Держачись за слизькi цеглянi стiнки ходу, вони йшли ввесь час мовчки. Хiд спочатку йшов досить круто вниз, але потiм став рiвний. Там було темно й так тихо, що навiть кроки босих втiкачiв досить гулко вiддавалися пiд склепiнням ходу. Пiдземний хiд мав всього шiстнадцять сажнiв завдовжки, але iм у цiй темрявi здалося, що вони пройшли не менш як двi верстви.
Витягнутi руки Дорошевi торкнулися залiзних дверей.
Дощ ущух. Де-не-де крiзь розiрванi клаптi хмар проглядали зорi. Запахло рiчкою й осокою. З рiчки чулося дзвiнке квакання жаб.
– Ну, а тепер куда? – спитав холоп.
– Ідiть берегом повз греблi. Перепливiть рiчку й заховайтеся в лiсi на тiм боцi, де лежить упоперек рiчки верба, а я завтра увечерi пiдпливу до вас.
– А ти хiба не з нами?
– А кайдани куди дiнете? Я привезу струмент, щоб можна було зняти кайдани.
– Ну i мальчiк… В первий раз такого вiжу, – сказав холоп. – Я думал, что с вас, хохлов, i толку нiкакого.
– Ну, скорiше тiкайте, а то менi ще багато дiла.
Козак та холоп якось мимоволi обiйняли й поцiлували один по одному хлопця.
– Ну, спасибi, хлопче. Не сподiвався я цього.
– Век не забуду. Ну i мальчiк!
Дорош пiрнув у кущi, влiз у хiд i зачинив за собою на засув дверi. Йому було так страшно в цьому темноi льосi, де зi стелi падали краплини води, де iнодi вiн босою ногою наступав на жабу, що крякала; так страшно було, що вiн навiть не знав, чи живий, чи мертвий, коли, нарештi добрався до схiдцiв, що вели на поверхню до ляди.





