Олмейрова примха

Шукаючи в своему незнаннi кращих бокiв життя, вона жадiбно слухала оповiдання староi жiнки про минулу славу раджiв, од яких i вона походила, й поволi ставала все байдужiшою, все зневажливiшою до примiшки в своему походженнi кровi бiлих, яких репрезентував ii слабодухий безтрадицiйний батько.

Труднощi в життi Олмейровому не зменшились од присутностi дiвчини в Самбiрi. Метушня, що зчинилася була з ii прибуттям, стихла, правда, i Лакамба не поновляв своiх одвiдин. Щось за рiк пiсля того, як приiздили голландськi вiйськовi човни, вернувся з прощi до Мекки Абдулин небiж Саiд Решид, здобувши собi зеленого жакета та пишний титул хаджi.

На палубi пароплава, що привiз його, пускали ракети, а в садибi Абдули гупав усю нiч барабан. Бенкет по хатах затягся аж до ранку. Решид був улюблений небiж Абдули та його спадкоемець. Щасливий дядько, зустрiвши якось Олмейра на березi, спинився чемно обмiнятися привiтаннями й попрохав урочисто побачення. Олмейр сподiвався якогось шахрайства, в усякому разi, чогось неприемного, але, звичайно, згодився, удаючи навiть, що дуже радий. Другого дня, саме пiсля заходу сонця, в супроводi кiлькох iнших сивобородих шкарбунiв та самого небожа, прибув Абдула. Молодик – розпусний та пiдтоптаний на вигляд – удавав абсолютну байдужiсть до подii. Коли носii смолоскипiв збилися купою внизу бiля приступок, а гостi розсiлися на рiзноманiтних покалiчених стiльцях, Решид став односторонь, далi вiд свiтла, з величезною увагою роздивляючися своi маленькi аристократичнi руки. Здивований такою урочистою поведiнкою одвiдувачiв, Олмейр угнiздився на край столу з властивим йому браком пихи, що одразу спостерегли араби з поважним незадоволенням. Та Абдула почав промову, дивлячися повз Олмейра на червоне запинало, що висiло на дверях, тодi як легке його тремтiння говорило про присутнiсть жiнок по той бiк. Почав iз витончених комплiментiв Олмейровi з приводу довголiтнього iхнього сусiдства та приязнi й прохав Аллаха дарувати йому ще бiльше рокiв життя, щоб звеселяти собi очi, дивлячись на любого свого приятеля. Делiкатно натякнув про ту виключну повагу, що виявила Олмейровi голландська комiсiя, i зробив звiдси приемний для Олмейра висновок про величезний вплив його помiж свого бiлого народу. Вiн, Абдула, теж користуеться впливом помiж арабiв, а небiж його, Решид, одержить у спадщину i його соцiальне становище, й величезнi статки. Тепер Решид – хаджi.