Американська трагедія. Книга 1

– От коли я вперше почав працювати в Буффало, три роки тому, – то не тямив нi бум-бум. Ти лише дивися, що та як роблять iншi, зрозумiв?

Клайд, значно бiльше освiчений, нiж його супутник, у думках несхвально фiксував неправильностi його вимови й жаргоннi словечка, але був у цю хвилину такий вдячний за найменшу ознаку уваги, що радо пробачив би своему доброзичливо настроеному супутниковi все, що завгодно, за його щирiсть.

– Спочатку дивися, хто що робить та як, тодi й сам навчишся. От як дзвякне дзвiнок, а ти сидиш крайнiй на ослонi, значить, твоя черга, – пiдхоплюйся й бiжи.

Вони тут люблять, щоб швидше, зрозумiв? Коли хто ввiйде в пiд’iзд або вилiзе з лiфта з чемоданом, а ти тут крайнiй на ослонi – бiжи й хапай чемодан, однаково – кликав старший чи нi. Не очiкуй, поки вiн гукне, – вiн iнодi занятий, не бачить. Тут треба й самому не ловити гав. Не схопиш чемодани – не одержиш на чай, зрозумiв? У кого в руках чемодан чи що iнше, тому, ясно, треба допомогти, хiба що вiн сам захоче тягти свiй багаж. Завжди треба бути ближче до конторки, бо кожний, хто входить, насамперед записуеться i питае номер, – торохкотiв вiн далi, поки вони пiднiмалися лiфтом. – Потiм клерк дасть тобi ключ, – тодi тягни весь багаж прямо до номера. Потiм, якщо номер з ванною i вбиральнею, засвiти скрiзь свiтло, щоб вони бачили, де що, зрозумiв? Потiм попiдiймай занавiски, коли день, а коли вечiр, – опусти й подивися, чи е в номерi рушники, а коли немае, – скажи покоiвцi, а потiм, коли не дадуть на чай, iди собi. Тiльки спочатку покрутися там iще, поморочся з ключем бiля дверей, перевiр кватирку, взагалi, трохи застрягни там, зрозумiв? Тодi, коли вони щось тямлять, дадуть монету, а вже коли не дадуть, значить – кришка, треба йти. І не можна й знаку подавати, що невдоволений, нiчого такого, зрозумiв? А потiм, коли не попросять води з льодом або ще чогось, значить – кришка. Йди вниз i миттю на ослiн. Штука нескладна. Тiльки рухайся швидше та не лови гав, коли хто виходить або входить. У цьому вся штука. А як одержиш форму та почнеш працювати, не забувай вiддавати начальниковi долар пiсля кожноi змiни, коли йдеш додому, зрозумiв? А коли двi змiни на день – то два долари. Такий уже порядок. Усi ми так робимо, i тобi доведеться, коли хочеш тут зачепитися. Але це вже – все. Решта – твоя.

Клайд зрозумiв.

Певно, з його двадцяти чотирьох чи тридцяти двох доларiв частина випадае, – приблизно доларiв одинадцять чи дванадцять.