Американська трагедія. Книга 1

Кафе тут, обставлене м’якими меблями й тьмяно освiтлене, нiбито навiть похмуре, проте все в веселих вогнях кольорових лiхтарикiв, було iдеальним мiсцем побачень i зустрiчей – i не тiльки для недосвiдчених i захоплених дiвчат, яких можна було пiдкупити показною розкiшшю, але також i для бiльш досвiдчених i, може, трохи збляклих красунь, яким слiд пам’ятати про свiй колiр обличчя i переваги м’якого, не яскравого освiтлення. «Грiн-Девiдсон», як i всi готелi подiбного роду, вiдвiдували люди певного типу: тут бували, головним чином, гонористi чоловiки непевного вiку i непевних професiй, якi прагнули легкого успiху i розраховували своею появою тут раз чи й два щодня, в години найбiльшого пожвавлення, укрiпити свою репутацiю свiтськоi людини, або марнотратника життя, або багача, або людини з смаком, або покорителя сердець, або всього разом.

І тiльки Клайд прийшов сюди, як цi дивнi юнаки, його новi товаришi, поруч з якими вiн перебував немало часу на ослонi у вестибюлi, поспiшили просвiтити його й розповiли про багато такого, що вiдбуваеться в готелi: про те, що тут бувають певного типу зiпсованi, розпуснi, вiдкинутi суспiльством чоловiки (Клайдовi показали на кiлькох), якi шукають зближення з такими от хлопчиками, щоб вступити з ними в деякi недозволеннi вiдносини.

Клайд спочатку не розумiв, що це означае; на саму згадку про це його нудило. І проте деяких хлопчикiв у готелi (особливо одного, що працював не з Клайдом, а в iншiй змiнi) пiдозрювали в тому, що вони «спiймалися на цю вудку», як висловився один з юнакiв.

Самих тiльки розмов у вестибюлi, не кажучи вже про сцени в барi, в ресторанах i в номерах, було досить, щоб переконати всяку недосвiдчену, не надто розбiрливу iстоту, нiбито головне заняття в життi для кожного, хто мае деякi грошi i становище в суспiльствi, – це ходити до театрiв, влiтку вiдвiдувати стадiон, танцювати, кататися в автомобiлi, частувати друзiв обiдами й iздити для розваги до Нью-Йорка, Європи, Чiкаго чи до Калiфорнii.

А життя майже всiх цих хлопчикiв було настiльки позбавлене будь-якого комфорту й смаку, не кажучи вже про розкiш, що вони, як i Клайд, не тiльки перебiльшували значення побаченого в готелi, але й вважали, буцiмто ця раптова змiна iх долi дае iм самим щасливу можливiсть увiйти в таке життя.