Американська трагедія. Книга 1

Невже правда те, що сказав Ретерер? Вона така гарненька! Клайд дивився в простiр, i перед ним поставало невиразне видiння, яке лоскотало нерви i в значеннi якого вiн навiть самому собi не хотiв признатися.

А мораль i фiлософiя усiх цих юнакiв!.. Кiнселла, низенький, товстий, добродушний i дурненький, як здавалося Клайдовi, але досить вродливий i мужнiй, як розповiдають – вiдчайдушний картяр, першi три днi вiддавав увесь вiльний час навчанню новачка, яке почав був Хегланд. Вiн був ввiчливiший за Хегланда, але Клайдовi вiн не здавався таким приемним i симпатичним, як Ретерер.

І цей Еддi Дойл, який з самого початку зацiкавив Клайда, i якому Клайд неабияк заздрив, такий вiн був гарний з себе, стрункий, з добiрними, грацiозними жестами i лагiдним, приемним голосом. Надзвичайно привабливий, вiн миттю полонив кожного, хто зустрiчався з ним, – як службовцiв готелю, так i стороннiх, яким траплялась нагода звернутися до нього з запитанням. Черевики його й комiрець слiпучо виблискували, волосся було пiдстрижене, зачiсане i напомаджене за останньою модою, як у кiноактора.

Клайда враз пiдкорили його смак i вмiння одягатися – його найелегантнiшi коричневi костюми, кепi, його краватки й шкарпетки, пiдiбранi до тону. Вiн носитиме коричневе пальто такого ж крою, з поясом, думав Клайд. І точнiсiнько такого ж коричневого кашкета. І так само добре пошитий, елегантний костюм.

Приблизно таке ж враження справив на Клайда i той юнак, який першим знайомив його з роботою, – Хегланд. Один з найстарших вiком i найдосвiдченiших розсильних у готелi, Хегланд дуже впливав на iнших своiм веселим, безтурботним ставленням до всього, що виходило за межi його безпосереднiх службових обов’язкiв.

Вiн не був такий освiчений i гарний з лиця, як деякi iншi юнаки, але вiн дуже зацiкавив Клайда, зачарував його своею палкою, енергiйною вдачею, своею щедрiстю, коли йшлося про грошi й розваги, нарештi, хоробрiстю, силою, смiливiстю, – тут з ним не могли зрiвнятися нi Дойл, нi Ретерер, нi Кiнселла, – вiн був дужий i смiливий часом до безглуздя.

Як вiн сам пiзнiше розповiв Клайдовi, вiн був сином шведа, пiдмайстра в пекаря; батько кiлька рокiв тому покинув його матiр в Джерсi-Сiтi напризволяще. Тому нi Оскар, нi його сестра Марта не могли дiстати хоч якоюсь мiрою задовiльного виховання або зав’язати якi-небудь пристойнi знайомства. Чотирнадцяти рокiв Оскар утiк iз Джерсi-Сiтi у вантажному вагонi i з того часу сам прокладав собi шлях у життi.