Американська трагедія. Книга 1

Але дуже скоро, завдяки дружнiм запросинам Ретерера, вiн вiдчув себе частиною цiеi компанii; на членiв ii вiн дивився трохи звисока за iх розбещенiсть, за погану англiйську мову, але, з другого боку, його приваблювала iх невимушенiсть, товариськiсть, умiння веселитися. В цiй компанii вiн уперше мiг би обрати собi подругу, якщо тiльки в нього вистачить смiливостi. І Клайд незабаром спробував здiйснити це при пiдтримцi Ретерера, його сестри i всiх 'iх знайомих; нагода трапилася пiд час першого ж його вiдвiдування Ретерерiв.

Луiза Ретерер служила в мануфактурному магазинi i часто спiзнювалася додому на обiд. В цей день вона не могла прийти ранiше сьомоi години, i тому обiд вiдклали. Тимчасом до Луi-зи чогось зайшли двi ii подруги i, заставши замiсть неi Ретерера i Клайда, влаштувались як дома, зацiкавленi Клайдом i його новим костюмом. Та Клайд, що одночасно i прагнув дiвочого товариства, i боявся його, тримався нервово i не по-компанiйському, а подругам Луiзи здалося, що вiн зарозумiлий i чванливий.

Ображенi, вони вирiшили показати себе в усьому блиску i закрутити йому голову – нiтрохи не менше. Клайдовi дуже сподобалась iх грубувата веселiсть, i його швидко причарувала одна з них – Гортензiя Брiгс, гарненька i дуже самовпевнена брюнетка, що, як i Луiза, була всього тiльки звичайною продавщицею у великому магазинi. І все-таки Клайд вiдразу побачив, що вона досить вульгарна та грубувата i зовсiм не схожа на дiвчину, про яку вiн мрiяв.

– Як, вона ще не прийшла? – вигукнула Гортензiя, привiтавшись з Ретерером i глянувши на Клайда, який стояв бiля вiкна i дивився на вулицю.

– Дуже прикро! Ну, ми трошечки почекаемо, якщо ви не заперечуете.

Цi слова вимовлялися з такими кокетливими гримасками, якi ясно промовляли: «Хто ж буде заперечувати проти нашоi присутностi!»

Вона пiдiйшла до дзеркала, милуючись собою, i почала перед ним чепуритися. А ii подруга, Грета Мiллер, додала:

– Звичайно, почекаемо. Сподiваюся, нас не виженуть до ii приходу. Ми не обiдати прийшли.

Ми думали, ви вже закiнчили з iжею.

– Звiдки це ви взяли, що вас звiдси виженуть? – розв’язно вiдповiв Ретерер. – Хто ж вас звiдси вижене, коли вам тут подобаеться? Сiдайте, заведiть грамофон, взагалi робiть, що хочете. Незабаром ми будемо обiдати, i Луiза от-от прийде.

Познайомивши дiвчат з Клайдом, вiн повернувся до iдальнi дочитувати газету. А Клайд пiд 'iх поглядами одразу вiдчув себе покинутим на вутлому човнi напризволяще серед невiдомого моря.