Американська трагедія. Книга 1

Клайд завдяки iх присутностi дуже пожвавiшав, став веселiший i всiляко намагався справити приемне враження i здружитися з дiвчатами. А всi три дiвчини, знайшовши, що вiн симпатичний, так енергiйно намагалися сподобатися йому, що вiн уперше в життi вiдчув себе вiльно в жiночому товариствi, i до нього знову повернулося вмiння розмовляти.

– Ми прийшли попередити тебе, щоб ти не занадто багато iла, а самi розсiлися обiдати, – смiючись, говорила Грета Мiллер Луiзi. – А у Кiттi будуть i пироги, i тiстечка, i рiзнi смачнi речi.

– Так, i пiсля всього цього треба буде танцювати! – додала Гортензiя. – Допоможи нам, боже, одно можу сказати!

Їi рот i особливо усмiшка здавалися Клайдовi чудовими; вiн був у нестямi вiд захоплення. Дивна, чарiвна дiвчина! Вона так вразила його, що вiн мало не поперхнувся кавою. Вiн розсмiявся в нападi нестримних веселощiв.

У цю мить вона обернулась до нього й вигукнула:

– Дивiться, що я з ним зробила!

– Ви набагато бiльше зробили! – сказав Клайд, вiдчуваючи раптовий приплив натхнення й хоробростi.

В присутностi Гортензii вiн раптом вiдчув себе зухвалим i смiливим, хоч i трохи подурнiлим, i додав: – Знаете, тут стiльки вродливих дiвчат, що менi паморочиться в головi!

– Ну, не здавайся так швидко, – добродушно застерiг Рете-рер. – Вони захоплять тебе i примусять водити iх, куди iм заманеться. Краще не зв’язуйся.

І справдi, Луiза Ретерер, анiскiльки не знiяковiвши вiд братових слiв, звернулась до Клайда:

– Ви, звичайно, танцюете, мiстер Грiфiтс?

– Нi, я не вмiю, – вiдповiв Клайд, вмить витверезившись вiд цього питання: в цю хвилину вiн щиро пошкодував, що не оволодiв такою необхiдною справою.

– Але зараз менi страшенно хотiлося б умiти, – галантно додав вiн i майже з благанням подивився спочатку на Гортензiю, а потiм на Грету Мiллер i Луiзу.

Всi вдавали, що не помiтили цiеi переваги, хоч вона приемно полоскотала самолюбство Гортензii.

Вона ще не була певна, чи й справдi Клайд уже ii цiкавить, але ж так легко i з таким блиском домогтися трiумфу над подругами, – це вже дещо! І подруги вiдчули ii перемогу.

– Так, погана справа, – тепер, пересвiдчившись, що Клайд вiддае перевагу саме iй, вона говорила з ним байдужим i трохи зверхнiм тоном. – Якби ви танцювали, ви й Том могли б пiти з нами. У Кiттi майже весь час будуть танцювати.

Клайд остаточно пiдупав духом.