Американська трагедія. Книга 1

Гортензiя була не дуже розумна дiвчина, надто легковажна й самозакохана; вона не могла спокiйно пройти повз дзеркало: щоразу захоплювалася своiми очима, волоссям, шиею, руками й практикувалася в особливо чарiвних усмiшках.

Крiм того, Гортензiя не залишалася байдужою до того, що Клайд був вродливий, хоч i дуже юний. Вона полюбляла злегка дражнити таких жовторотих. На ii думку, вiн був дурнуватий. Але вiн працював у «Грiн-Девiдсон», добре одягався i, мабуть, як вiн сказав, мае досить грошей, i вiн охоче витрачатиме iх на неi.

Іншi юнаки, якi особливо подобалися iй, мали в своему розпорядженнi не занадто багато грошей.

– Знайдеться чимало таких, що охоче витратять на мене своi грошi!

Вона труснула головою, змахнула вiями i знову всмiхнулася своею найчарiвнiшою усмiшкою.

Клайдове обличчя вiдразу спохмурнiло. Вiн був надто слабкий перед ii чарами. Чоло його вкрилося зморшками, а потiм знову розгладилося. Очi палали, в них було пристрасне бажання i гiркота, давня досада на життя i роздратування обiйденого й ображеного.

Звичайно, Гортензiя сказала правду. Знайдуться люди, в яких грошей бiльше, нiж у нього, i якi можуть бiльше на неi витрачати. Вiн смiшний iз своiми хвастощами, i вона глузуе з нього. Помовчавши, вiн додав сумно:

– Певно, ви маете рацiю. Але нiхто не любить вас так, як я!

Некорислива щирiсть цих слiв була iй приемна. Врештi-решт, вiн не такий уже поганий. Вони грацiозно кружляли пiд звуки безугавноi музики.

– О, я не завжди так флiртую, – сказала вона.

– Адже тут ми всi своi, всi добре знаемо одне одного, скрiзь буваемо разом. Ви не повиннi осуджувати нас.

Це була тiльки вправна брехня, та проте вона заспокоююче вплинула на Клайда.

– Я б вiддав усе на свiтi, щоб тiльки ви краще до мене ставились, – благав вiн у розпачi й екстазi. – Я нiколи не бачив дiвчини кращоi за вас! Ви чудова! Я не тямлю себе бiля вас! Давайте якось пообiдаемо разом, а потiм побуваемо в театрi. Гаразд? Хочете завтра ввечерi або в недiлю? Цi вечори в мене вiльнi, а всi iншi я на роботi.

Вона спочатку вагалася, бо навiть тепер не була певна, що захоче продовжувати це знайомство. Адже е ще Гетлер, не кажучи вже про багатьох iнших, i всi вони ревнивi й уважнi. Хоч Клайд i ладен витрачати на неi грошi, але, може, з ним краще не зв’язуватися. Вiн i зараз надто палкий, i, мабуть, з ним буде багато мороки. Але одночасно кокетство – друга натура Гортензii – не дозволяло iй вiдштовхнути вiд себе Клайда.