Американська трагедія. Книга 1

У нього – справжнiй роман! Гортензiя так високо цiнувала себе, так постiйно пiдкреслювала своi приятельськi вiдносини з багатьма дiвчатами та хлопцями, якi весело проводили час, що Клай-довi здавалося, нiби досi вiн зовсiм i не жив… Вiн швидко пригадував, про що вона розповiдала: Беркет, ковзани i танцi на льоду… Уоллес Трон… молодий продавець з тютюнового кiоска, з яким вона повинна була зустрiтися сьогоднi… мiстер Бек, ii начальник у магазинi, такий закоханий, що не в силi звiльнити ii. І Клайд дивився, як вона, зовсiм не турбуючись про стан його гаманця, замовляе обiд до смаку собi, i милувався ii обличчям, постаттю, формою кистi, по якiй можна здогадатись про витонченiсть i красу всiеi руки, високими, цiлком сформованими грудьми, вигином брiв, нiжною округлiстю щiк i пiдборiддя.

І крiм того, щось в ii м’якому, вкрадливому голосi приваблювало i хвилювало Клайда. Вiн був захоплений. От якби така дiвчина могла належати йому!

А вона й тут, як на вулицi, продовжувала гомонiти про себе, i на неi, очевидно, не справляло нiякого враження, що вона обiдае в такому мiсцi, яке Клайдовi здавалося зовсiм надзвичайним.

В тi хвилини, коли Гортензiя не видивлялася в дзеркало, вона вивчала меню й вибирала, що iй подобаеться: молода баранина в м’ятному желе… нi, омлет вона не любить i ростбiф теж… Ах, ось що: фiле мiньйон з грибами… Зрештою вона додала до цього селери i цвiтноi капусти. І iй хотiлося б коктейлю. Так, так, Клайд чув вiд Хегланда, що обiд нiчого не вартий без маленькоi випивки, i тому нерiшуче запропонував коктейль. А Гортензiя, випивши коктейль, потiм другий, стала ще жвавiшою, веселiшою i бiльш балакучою, нiж до того.

Але Клайд помiтив, що вона й далi продовжуе ставитись до нього трохи нещиро, байдуже. Коли вiн несмiливо спробував перевести розмову на iхнi вiдносини, на свое почуття до неi, з’ясувати, чи не закохана вона в когось iншого, дiвчина уривала його, заявляючи, що iй подобаються всi хлопцi, всi однаково. Вони всi такi милi, такi уважнi до неi. Та так i повинно бути! Інакше вона не буде пiдтримувати з ними знайомство.

Тодi вони iй нi до чого. Їi жвавi очi виблискували, i вона задирливо струшувала головою.

І Клайд був зачарований усiм цим. Їi жести, пози, гримаски, всi ii рухи були хтивими i багато обiцяли. Здавалось, iй подобалось дражнити, обiцяти, вдавати, що вона ладна здатись, а потiм вiдмовлятися вiд усiх обiцянок, прикидаючись цнотливо-стри-маною, наче в неi i на думцi не було того, що iй приписували.