Американська трагедія. Книга 2

На допомогу йому дали полiцейського для доручень – рослого сищика в цивiльному, – i вiн пiшов у кiмнату Клайда на Тейлор-стрiт, сподiваючись, всупереч всьому, застати його вдома. Однак до них вийшла м-с Пейтон i сказала, що, хоч Клайд i живе тут, але тепер його немае (виiхав у вiвторок – напевне, до своiх друзiв на Дванадцяте озеро). І Мейсон трохи знiяковiло змушений був пояснити, по-перше, що вiн прокурор округу Катаракi, i по-друге, що через деякi пiдозрiлi обставини, зв’язанi iз загибеллю на озерi Бiг-Бiтерн однiеi дiвчини, супутником якоi, очевидно, був Клайд, вiн, прокурор, мусить обшукати його кiмнату.

Ця заява так вразила м-с Пейтон, що вона вiдсахнулась, i на ii обличчi вiдбились крайнiй подив, жах i недовiр’я.

– Як, мiстер Клайд Грiфiтс!.. Та нi, це безглуздя! Вiн племiнник мiстера Семюела Грiфiтса, i його тут усi знають. Якщо вам потрiбнi будь-якi вiдомостi про нього, звернiться до його родичiв: вони вам, звичайно, все скажуть. Але щоб таке… та цього бути не може!

І вона так дивилась на Мейсона i на мiсцевого сищи-ка, який уже встиг показати iй свiй значок, нiби не була впевнена в iх чесностi i в iх повноваженнях.

А тимчасом сищик, звичний до цього, вже став за спиною м-с Пейтон, внизу сходiв, що ведуть на верхнiй поверх. А Мейсон вийняв з кишенi заготовлений передбачливо ордер на обшук.

– Менi дуже шкода, панi, але я мушу просити вас показати нам його кiмнату. Ось ордер, який дае менi право зробити обшук, а це пiдлеглий менi полiцейський агент.

І зразу побачивши всю марнiсть боротьби з законом, м-с Пейтон тремтячою рукою вказала на кiмнату Клайда, хоч i думала при цьому, що сталось якесь безглузде, глибоко несправедливе й образливе непорозумiння.

А тi двое, ввiйшовши в кiмнату Клайда, почали оглядати ii. Обидва зразу помiтили в кутку невелику i не дуже мiцно замкнену скриню, i м-р Фаунс, сищик, у ту ж мить спробував пiдняти ii, щоб визначити вагу, а Мейсон став оглядати одну по однiй усi речi в кiмнатi, вмiст усiх ящикiв та коробок, а також усiх кишень в одязi.

І в ящику шифоньерки, серед кальсон i сорочок, що вийшли з ужитку, та старих запрошень вiд Трамбалiв, Старкiв, Грiфiтсiв i Гаррiетiв, вiн знайшов аркушик блокнота, на якому Клайд записував для пам’ятi, куди його запрошено: «Середа 20 лютого. Обiд у Старкiв», нижче: «П’ятниця, 22, Трамбали». Порiвнявши цей почерк з почерком на картцi, яка була у нього в кишенi, Мейсон зразу ж пересвiдчився за iх схожiстю, що вiн справдi в кiмнатi саме потрiбноi йому людини.