Американська трагедія. Книга 2

І розумiючи, як важливо йому мати вигляд не такий, який був, за ii словами, зараз, вiн постарався по змозi опанувати себе i вiдповiв:

– Нi, нiчого. Напевно, це вiд освiтлення. Звичайно, вiд освiтлення. У мене… у мене був важкий день учора, от i все. Мабуть, менi не слiд було приiздити сюди сьогоднi ввечерi. – І вiн через силу усмiхнувся неймовiрною, неможливою усмiшкою.

А Сондра, дивлячись на нього з щирим спiвчуттям, шепнула:

– Мiй Клайдi-маленький так стомився пiсля вчорашньоi роботи? Чому ж мiй хлопчик не сказав менi цього вранцi, замiсть того, щоб стрибати з нами весь день? Хочете, я скажу Френку, щоб вiн зразу ж вiдвiз вас назад до Кренстонiв? Або, може, ви пiднiметесь до нього в кiмнату i ляжете вiдпочити? Вiн i слова не скаже.

Я спитаю його, добре?

Вона вже хотiла заговорити з Френком, але Клайд, смертельно зляканий ii останньою пропозицiею i водночас радий усякiй нагодi, щоб пiти звiдси, вигукнув щиро, але все-таки невпевнено:

– Нi, будь ласка, не треба, люба! Я… я не хочу! Це все пройде.

Я пiднiмусь нагору потiм, якщо захочу, або, може, поiду ранiше додому, якщо ви теж трохи згодом пiдете звiдси, але тiльки не зараз. Я почуваю себе не дуже добре, але це минеться.

Сондра, здивована його неприродним i, як iй здалось, майже роздратованим тоном, одразу погодилась.

– Ну, добре, милий. Як хочете. Та коли ви нездужаете, краще б ви дозволили менi покликати Френка, щоб вiн одвiв вас у свою кiмнату.

Вiн не заперечуватиме. А трохи згодом – приблизно о-пiв на одинадцяту – я теж попрощаюсь, i ми разом доiдемо до Кренстонiв. Я вiдвезу вас туди, перш нiж iхати додому, а то хто-небудь iнший збереться iхати i схоче вас пiдвезти. Хiба моему хлопчиковi такий план не подобаеться?

І Клайд вiдповiв:

– Добре, я тiльки пiду чого-небудь випити.

І вiн зайшов в одну з просторих ванних кiмнат будинку Гаррiетiв, замкнув дверi, сiв, – i думав, думав… про те, що тiло Роберти знайдено, що на обличчi ii, може, залишилися синцi вiд удару, що слiди його нiг могли вiдбитись на вологому пiску i в грязюцi коло берега… думав про мокрий костюм на дачi у Кренстонiв, про тих трьох у лiсi, про чемодан Роберти, про ii капелюх та пальто i про свiй капелюх з видертою пiдкладкою, який залишився на водi… i питав себе, що робити далi.