І це все, що я хотіла сказати про кохання

Навiщо збрехала? А втiм, правильно зробила, Жанцi нi до чого знати, куди й навiщо я iду. Слушно якийсь мудрець написав, що нiколи не жалкував, коли промовчав, i тисячу разiв жалкував, коли бовкнув зайвого.

Я вказала Жаннi мiсце на диванi, пiдклала iй пiд бiк диванну подушечку, присiла поруч, пiджавши пiд себе ноги – моя улюблена поза – i запитально глянула на дiвчину.

– Лiзо, порадь, як менi краще зробити? – Жанна знову перетворилася на жабку з холодним безпристрасним поглядом.

– Ти так довiряеш менi? Добре.

Що я тобi б не порадила, та ти зробиш на свiй розсуд, так? А з духу протирiччя – як шкiдливий пiдлiток, i навпаки.

Жабка з готовнiстю кивнула, немов погоджуючись зi мною. Дедалi то гiрше! Вона ще дурнiша, нiж я припускала, але саме з таких бувають найкращi господинi та турботливi дружини.

– Можна зробити правильно або як легше. Запам’ятай: як би ти не вчинила цього разу, ти коли-небудь у майбутньому про свiй вибiр пошкодуеш. Зараз, коли ти носиш його дитину, у тебе в руках всi козирнi карти.

Варто тобi зробити аборт – i всi твоi переваги лопнуть, як мильна бульбашка.

Жанна слухала з такою увагою, що я мимоволi посмiх- нулася.

– Георгiй не такий уже безсовiсний тип. Останнi негiдники в таких випадках блискавично випаровуються, зникають, а цей навiть витратитися на лiкаря пообiцяв, Туреччиною понадив. Це доводить, що якiсь уламки порядностi в ньому залишилися. У кожнiй нормальнiй людинi закладений iнстинкт продовження роду, правильний природний закон.

Звичайно, вiн зараз може тебе залишити. Але я певна: забере з пологового будинку. Поки ти будеш виношувати дитину, вiн спокiйно все зважить, трусне залишками мiзкiв i зрозумiе, що в його вiцi давно настав час мати нормальну родину, а про таку дружину, як ти, можна тiльки мрiяти.

– Ти правда так думаеш? – з надiею перебила мене дурненька, погляд ii потеплiшав.

– Я не пророчиця, може, через дев’ять мiсяцiв ти сама не захочеш мати з ним нiчого спiльного.

Життя iнодi готуе такi сюрпризи! А зараз я б тобi порадила на вихiднi з’iздити до батькiв i порадувати iх, що вони скоро помiняють свiй соцiальний статус.

– Батько вб’е мене! – перебила Жанка. – Вiн не вибачить такоi ганьби!

– Це залишиться ганьбою, поки саме ти будеш так вважати. Материнство навiть у диких племенах е подарунком небес. Знала б ти, скiльки жiнок страждають, що не можуть мати дитину! Лiкуються, лежать у лiкарнях, платять грошi.