На нашем сайте вы можете читать онлайн «І це все, що я хотіла сказати про кохання». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І це все, що я хотіла сказати про кохання

Автор
Дата выхода
01 октября 2019
Краткое содержание книги І це все, що я хотіла сказати про кохання, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І це все, що я хотіла сказати про кохання. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Світлана Веренич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Про що цей роман – про кохання чи про життя? Чи можна взагалі відокремити одне від іншого? Хто візьме на себе таку сміливість?
Ця історія – це міцно переплутані між собою чотири людські долі, чотири життєві драми. Чи може щось допомогти піднятися з безодні відчаю жінкам, які пережили найстрашніше – насильство, що понівечило не тільки їхнє тіло, але й душу?.. Чи може щось втримати зраджену дівчину від жахливого кроку – від аборту?.. Чи може хтось упросити її не вбивати ще ненароджене дитя, зберігти його життя?..
Героїня роману «І це все, що я хотіла сказати про кохання» Ліза занадто рано зіштовхнулася зі злом, але зустрічі з літнім вченим, загадковою письменницею та недолугою на перший погляд перукаркою, які кожен по-своєму протистоять непростим викликам, допомагають їй прийняти рішення, що змінить все в її долі.
Цей роман можна порівняти з рондо, де одна сюжетна лінія-мелодія переплітається з іншою, повторюючись у іншій машкарі. І писалася вона суто для жінок, бо звучить надто по-жіночому, інтимно…
І це все, що я хотіла сказати про кохання читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І це все, що я хотіла сказати про кохання без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Хотiлося додати: нормальнi люди телевiзор не дивляться, але я вчасно стрималася.
– Почни з цiеi новели.
Жанка, приречено подивившись на мене, втупилася в книгу.
Новела невiдомого письменника «Полювання на вiдьом»
Печеня наповнювала ароматом стару халупу, тоненький струмок пари пiднiмався вгору й зникав у димарi. За вiкном стемнiло, i мiсяць з цiкавiстю заглядав у маленьке вiконце, не закрите вiконницями. Гертруда сидiла, бездiяльно поклавши руки на пiдвiконня, поруч лежав клубок з початою панчохою, але робота не йшла.
Небо густо проросло зiрками, мiсяць непомiтно виповз над дахами, коли пролунали повiльнi невпевненi кроки, а потiм низька кремезна фiгура з’явилася поруч iз будинком. Чоловiк iшов повiльно, зiгнувшись, немов нiс важку, непосильну ношу.
Серце Гертруди впало: невже й цього разу мрiя про маленький чистенький будиночок з червоноi цегли, понадивши м’яко пальчиком, зникла? За що доля переслiдуе iх iз чоловiком?
Дверi скрипнули, на порозi стояв змарнiлий i втомлений Гюнтер, складки вiд носа до пiдборiддя поглибилися, пiд очима залягли чорнi кола, можна подумати, що цiлий день тяжко працював у каменоломнi.
Гертруда пiднялася й, запитально дивлячись на чоловiка, що одразу сiв до столу, почала розкладати глинянi миски, дiстала двi олов’янi ложки, нарiзала широкими скибами хлiб. Мовчання не порушив навiть аромат печенi, щедрими порцiями якоi жiнка прикрасила тарiлки.
– Ти занедужав? – у голосi дружини пролунала турбота.
Чоловiк повiльно пiдняв на неi очi з червоними вiдблисками вiд вогнища й вичавив iз себе:
– Вони нi в чому не зiзналися… Кюре був у нестямi вiд лютi… У старого Карла вiд единого дотику палаючого вугiлля зупинилося серце, йому дуже пощастило… Ми спочатку думали: вiн мовчки терпить, а бiдолаха впав уперед i бiльше не ворушився.
– Бiдолаха? Не треба було насилати хворобу на нашу корову, нашу едину годувальницю! – Гертруда звично схлипнула, це стало ритуалом: кому б вона не скаржилася на смерть рогатоi улюбленицi, обов’язково додавала в голос сльози й витирала краем фартуха сухi очi, тому що була не iз плаксивих. – Їж, а то вичахне.





