І це все, що я хотіла сказати про кохання

Якщо е який-небудь супчик, тiльки щоб не чекати, то можна i його.

Я дивилася на Сергiя, але раптом офiцiант з розумiнням кивнув, вiн немов щось згадав i втiк.

– Ти так поспiшаеш? – насмiшкувато запитав мiй вiрний друг i поблажливим тоном додав:

– Я тобi тисячу разiв пропонував перейти працювати до мене, але ти не хочеш. Були б разом i зараз би нiкуди не поспiшали.

– І ти був би моiм начальником, а я – молодшим помiчником старшого натирача пiдлоги та за сумiсництвом – коханкою? Чудова перспектива! Навiщо ти знову про це почав розмову? Адже ти прекрасно знаеш, що в мене iнший профiль освiти.

Перебирати папiрцi я не збираюся навiть у такого коханого i турботливого шефа, як ти!

І чого це я розлютилася, навiщо ця дурнувата тирада? Негайно заспокойся! Пiд час вживання iжi треба бути в доброму гуморi, менi гастрит не потрiбний, i моему коханому – теж.

Сергiй почав пильно мене розглядати, немов дивуючись, що вiн знайшов у цiй негiдницi, тобто в менi.

Дзенькаючи тарiлками, офiцiант почав сервiрувати стiл: перше, що димиться, друге, – i тут до мене дiйшло, що Сергiй зробив замовлення заздалегiдь.

Вiн турботлива i далекоглядна людина! А я?

Я з апетитом накинулася на свою улюблену солянку, тут ii готують неперевершено, навiть у мене так не виходить.

– Приемного апетиту, – разом з офiцiантом побажав менi Сергiй i теж запрацював ложкою.

Тiльки коли ми узялися до десерту, вiн запитав:

– Чому ти втекла?

– Мене почало нудити, – я пiдняла голову й уперше за обiдню перерву подивилася йому просто в очi.

Вiн захотiв щось сказати, але я продовжила:

– Мене почало нудити вiд твоеi розмови з Георгiем. Я втекла вiд сварки, вiд злих слiв, через якi шкодуватиму…

Чоловiк перестав жувати й напружено завмер, може, до нього почало потихеньку доходити?

– Я не пiдслуховувала, я випадково почула кiлька слiв. Точнiше, кiлька речень, i цього менi вистачило. – Я хвильку помовчала, а то ще б розревiлася, як остання дурепа.

 – Ти… ти говорив не як чоловiк.

– Не як чоловiк? – жорстко запитав Сергiй.

– Невже ти не розумiеш, який брудний негiдник Георгiй?! Якщо ти його друг, то зобов’язаний говорити правду, це головний привiлей справжнiх друзiв! Чому ти йому не сказав, що кидають своiх дiтей тiльки негiдники, а змушують своiх подружок робити аборти – тiльки мерзотники?

– Я не очiкував, що у твоему лексиконi е такi слова…

– У моему лексиконi е рiзнi слова.