І це все, що я хотіла сказати про кохання

– А раптом вiн образиться?

– Якщо вiн образиться, то значить – вiн заплiшений дурень. А навiщо тобi заплiшений дурень? – насправдi менi хотiлося сказати дещо iнше, але кривдити Жабку перед важливою розмовою не можна, – зателефонуй йому, й пiшли.

У кав’ярнi Жанна сидiла, як на голках, постiйно витрiщалася у вiкно й навiдрiз вiдмовилася хоч щось замовити: раптом Георгiй образиться, що вона тут бенкетуе без нього. Вiн сьогоднi сам призначив iй побачення – сам! І Жабка очiкувала вiд нього рiшучого чоловiчого вчинку.

Я не спiзнилася, а це головне, мiй моторошний сон зiграв свою роль. Баритися було не можна, у будь-яку хвилину мiг з’явитися «кращий друг дитинства» мого Сергiя й усе зiпсувати.

– Ледве не забула, дай менi номер свого мобiльного, а то так незручно дзвонити тобi на роботу.

Жабка з готовнiстю продиктувала цифри, я, немов перевiряючи правильнiсть номера, набрала iх на своему мобiльному. Заграв марш Мендельсона, дiвчина радiсно вiдбила, музика була спiвзвучна ii надiям.

А я заспокоiлася – тепер i вона зможе за необхiдностi зi мною зв’язатися.

– Жанночко, – м’яко почала я, – менi зовсiм випадково стали вiдомi деякi подробицi твоiх стосункiв з Георгiем. Повiр менi, зовсiм випадково.

Жанка пiдняла на мене стривожений погляд i почервонiла. Бiдолашна! Вона ще здатна червонiти, спiлкуючись iз паскудником i негiдником, вiрнiше, не спiлкуючись, а дiлячи з ним ложе.

– Це правда, що ти чекаеш дитину?

– Поки про це знае тiльки Георгiй, – непевно вимовила Жанна й довгим важким поглядом встромилася в мене: як я посмiла торкнутися настiльки iнтимного в ii життi!

– Як бачиш, не тiльки Георгiй.

Невже ти не знала, що чоловiки ще бiльшi плiткарi, нiж ми? Я в цьому ще у школi переконалася, а в iнститутi й поготiв.

– Ти мене запросила, щоб…

Я не дала iй домовити:

– Нi, не щоб! Я хочу тебе попросити: не слухайся Георгiя! Чуеш? Йому не потрiбна дитина, але це його проблема.

– З чого ти це взяла? Ми любимо одне одного…

– Правда? Тодi я рада це чути! Давай поспоримо на шоколадку, що Георгiй запропонуе зробити аборт.

Не будь дурною, не погоджуйся, не вiр йому.

– А чому я маю довiряти тобi?

– Тому що я старша й тому втрое розумнiша. А по-друге, я добре знаю Георгiя. Якщо я помиляюся, подзвони менi завтра зранку i скажи, що я iнтриганка й дурепа в квадратi. Домовилися?

– Домовилися, – луною повторила Жанка.

– І про що це ви домовилися? – пролунав веселий голос Георгiя.