На нашем сайте вы можете читать онлайн «І це все, що я хотіла сказати про кохання». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І це все, що я хотіла сказати про кохання

Автор
Дата выхода
01 октября 2019
Краткое содержание книги І це все, що я хотіла сказати про кохання, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І це все, що я хотіла сказати про кохання. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Світлана Веренич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Про що цей роман – про кохання чи про життя? Чи можна взагалі відокремити одне від іншого? Хто візьме на себе таку сміливість?
Ця історія – це міцно переплутані між собою чотири людські долі, чотири життєві драми. Чи може щось допомогти піднятися з безодні відчаю жінкам, які пережили найстрашніше – насильство, що понівечило не тільки їхнє тіло, але й душу?.. Чи може щось втримати зраджену дівчину від жахливого кроку – від аборту?.. Чи може хтось упросити її не вбивати ще ненароджене дитя, зберігти його життя?..
Героїня роману «І це все, що я хотіла сказати про кохання» Ліза занадто рано зіштовхнулася зі злом, але зустрічі з літнім вченим, загадковою письменницею та недолугою на перший погляд перукаркою, які кожен по-своєму протистоять непростим викликам, допомагають їй прийняти рішення, що змінить все в її долі.
Цей роман можна порівняти з рондо, де одна сюжетна лінія-мелодія переплітається з іншою, повторюючись у іншій машкарі. І писалася вона суто для жінок, бо звучить надто по-жіночому, інтимно…
І це все, що я хотіла сказати про кохання читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І це все, що я хотіла сказати про кохання без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Лiзочко, я не очiкував тебе сьогоднi побачити!
Граючи галантного кавалера, вiн заслинив мою руку й зухвало затримав у своiх долонях, це був такий напiвiнтимний жест.
– Ти на колесах?
– Зрозумiло! Циган без коня не циган! – Георгiй весело пiдморгнув Жанночцi. – Карета подана! Столик замовлений. Ти теж можеш до нас приеднатися, – iз широким купецьким жестом вiн повернувся до мене.
– Не можу, менi треба до аеропорту – провести Сергiйка. Пiдвезеш? – глумливо запитала я, щоб йому незручно було вiдмовити.
– Жанно, пiдвеземо Лiзочку? – грайливо звернувся той до дiвчини, зображуючи безтурботнiсть. – Поiхали!
От i добре, не треба шукати таксi, телефонувати, чекати. Дозволю «кращому друговi» виявити свою «широку натуру», у вологих чоботах не дуже цiкаво гуляти по вулицях.
Уже сидячи за кермом, Георгiй звернувся до Жабки:
– Так про що ви з Лiзочкою домовилися?
– У нас чисто дiловий договiр. Але якщо розпирае цiкавiсть, довiдайся: я хочу перефарбувати волосся.
Ми з Жанкою вмостилися на задньому сидiннi, я непомiтно взяла ii руку й потисла, скрiплюючи наш договiр. Через кiлька секунд ii рука у вiдповiдь стисла мою.
4
З аеропорту я повернулася пiсля одинадцятоi. Георгiй пiдвiз мене до аеропорту, по-хамському навiть не вийшов з машини й, помахавши ручкою, вiдразу покотив з Жабкою до свого замовленого столика.
Змерзла та втомлена, я стала пiд душ i з пiвгодини грiлася в ласкавих гарячих струменях.
Я не очiкувала вiд себе такоi малодушностi! Чи я пожалiла не його, а себе?
Наступного дня, на роботi, я почувалась не у своiй тарiлцi. Шеф, як завжди, помiтив мiй настрiй i покликав у свiй кабiнет поговорити.
До речi, про шефа.





