На нашем сайте вы можете читать онлайн «Орлеанська діва». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Орлеанська діва

Автор
Дата выхода
30 июля 2018
Краткое содержание книги Орлеанська діва, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Орлеанська діва. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Вольтер) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Орлеанська діва» – сатирична пародійна поема видатного французького письменника, історика, публіциста, просвітителя Вольтера (справжнє ім’я – Марі Франсуа Аруе; 1694–1778), в якій події життя національної героїні (тоді ще не канонізованої святої) Жанни д’Арк представлені в бурлескному жанрі. Проте вістря сатири письменника в поемі скеровано не проти самої Жанни, а проти її нестерпно фальшивого церковного культу. Видана анонімно, «Орлеанська діва» стала одним з найпопулярніших непідцензурних творів Вольтера й здобула популярність і за межами Франції як зразок скептично-іронічного «вільнодумства» XVIII століття.
Орлеанська діва читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Орлеанська діва без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
На мула знов не можу обернуть
Твое незграбне, але дуже тiло,
Та байдуже – аби мене носило:
Пан Дюнуа забрав мого осла —
Ну, що ж! Нового я в тобi знайшла».
Дiставши знову на життя надiю,
Додолу наймит пригинае шию,
Стае на всi чотири, наче кiнь,
I Жанну мчить на спинi в далечiнь.
Тимчасом iменем отця свойого
Гермафродит французiв проклина;
Їм шкодити – мета його одна,
Англiйцi стали друзями для нього.
Щоб за несвiтський вiдплатити глум,
Велить вiн слугам (незвичайний ум!)
Поставити негайно край дороги
Химерну пастку, лабiринт чудний:
Там пiдпадуть пiд гнiв його страшний,
У хiдниках таемноi будови,
Ненависноi Францii синове
.
А що ж Сорель, Агнеса чарiвна?
Ви ж пак ще не забули, як вона
В Шандосових обiймах опинилась
Голiсiнька – i наче пташка билась?
Шандос, почувши битви дикий гук,
Солодку здобич випустив iз рук
І полетiв на смертоносне поле, —
А дiвчина промовила: «О доле,
Я небом присягаюсь, що нiколи
Такого вже не трапиться менi!
Лиш королю цiлунки вогнянi
Клянусь я за цiлунки вiддавати;
Ми з ним навiки душами злились,
Як зрадити, то краще вже сконати…»
Шкода! Нi в чому нам не слiд клястись.
У метушнi, що табiр опадае,
Як рать ворожа вiтром налiтае,
Коли безладна гомонить юрба,
Той утiкае, той сiче й руба,
Коли опалi страхом волоцюги,
Своiх панiв грабують вiрнi слуги,
Агнеса, найкраснiша з-мiж дiвчат,
Зоставшися без друзiв i без шат,
Накинула Шандосове одiння,
Ба навiть, хоч i повна нетерпiння,
Його нiчний на голову ковпак.
Причепурившися химерно так,
Вона з намету вибiгла страшного
I дивиться – засiдлана в дорогу
Шандосова кобила ворона
Стоiть собi, хоч, правда, не одна:
Коняр п’яненький (так не раз бувае!)
Їi трима за повiд i куняе.
Тихесенько красуня пiдiйшла,
Із рук його вуздечку ту взяла,
Ступила у стремено, повна ляку,
I якось видряпалась на кульбаку
I острогами стиснула коня,
I в темний гай помчалась навмання,
А друг Бонно пiхотою чвалае,
Свое товсте вiн пузо проклинае,
Клене вiйну i край, куди зайшов,
Британiю, Агнесу i любов.
Шандосiв паж якраз пiд ту хвилину
(Монрозом звали любого хлопчину)
Через сусiдню проiздив долину.
Поглянув – що за дивна дивина?
Шандосова кобила ворона
З кущiв, неначе птиця, вирина.
На нiй же (так здалося молодому)
I пан його у ковпаку нiчному
Сидить чудний та дивний, як мана.











