Кентервільський Привид (збірник)

Та коли вiн тихцем рушив до бiблiотеки, щоб побачити, чи лишилося бодай щось вiд кривавоi плями, з темного кутка раптом вискочили двi малi постатi, шалено замахали руками над головою i закричали йому просто у вухо: «Гу-у-у!»

Охоплений панiчним страхом – що було, зважаючи на обставини, цiлком природно, – вiн метнувся до сходiв, але там його вже чекав Вашингтон Отiс з великим садовим обприскувачем; i так, зусiбiч зацькований ворогами, загнаний у тiсний кут, вiн прошмигнув у велику залiзну грубу, яка, на щастя, не була затоплена, а потiм крiзь димохiд сяк-так дiстався до своеi кiмнати, страшенно брудний, змучений, зневiрений в усьому.

Пiсля того вiн уже не вибирався на нiчнi прогулянки. Близнюки кiлька разiв улаштовували засiдку i щовечора посипали пiдлогу в коридорi горiховим лушпинням, на превелике невдоволення батькiв i слуг. Та все було марно. Привид вочевидь почувався таким скривдженим, що перестав з’являтись. І тому мiстер Отiс повернувся до написання своеi великоi працi з iсторii демократичноi партii, якiй присвятив уже багато рокiв; мiсiс Отiс влаштувала чудовий обiд з морських страв, що вразив усе графство; хлопцi захопилися лакросом, юкром, покером та iншими нацiональними американськими iграми; а Вiрджинiя каталася на понi по алеях парку з юним герцогом Чеширським, що проводив у Кентервiльському замку останнiй тиждень своiх вакацiй.

Урештi-решт було вирiшено, що привид подався геть, i мiстер Отiс написав про це лорду Кентервiлю, який у вiдповiдь висловив щиру радiсть з цього приводу i передав сердечнi вiтання вельмишановнiй дружинi посла.

Проте Отiси помилялися, бо насправдi привид лишився в будинку i, хоча тепер став майже iнвалiдом, нi в якому разi не збирався дати iм спокiй – особливо пiсля того, як дiзнався, що серед гостей перебувае юний герцог Чеширський, чий двоюрiдний прадiд, лорд Френсiс Стiлтон, колись закладався на сто гiней з полковником Керберi, що зiграе в костi з привидом Кентервiля, а вранцi був знайдений на пiдлозi ломберноi, розбитий паралiчем, i хоча дожив до глибокоi старостi, вiдтодi мiг вимовити лише два слова: «Шiстка дубль».

Ця iсторiя свого часу наробила багато галасу, хоча, звiсно, з поваги до обох шляхетних родин ii всiляко замовчували. Докладний ii переказ можна знайти у третьому томi мемуарiв лорда Тетла «Спогади про принца-регента i його друзiв».