Кентервільський Привид (збірник)

Однак, старанно подбавши про себе, вiн врештi одужав i вирiшив, що таки вдасться до третьоi спроби налякати посла Сполучених Штатiв i його рiдних. Для цього вiн обрав п’ятницю, сiмнадцяте серпня, i напередоднi ретельно переглянув свiй гардероб. Зрештою вiн обрав великий крислатий капелюх з червоною пiр’iною, широкий саван з оборками на рукавах i комiрi та iржавий кинджал. Надвечiр почалася злива, i всi вiконницi та дверi старого будинку рипiли й трусилися пiд поривами вiтру. Таку погоду вiн просто обожнював.

План його дiй полягав ось у чому. Вiн тихцем прослизне до кiмнати Вашингтона Отiса i, стоячи у нього в ногах, тричi проштрикне собi горло кинджалом пiд звуки моторошноi музики. Вашингтон був йому особливо неприемний, бо ж саме вiн узяв собi за звичку виводити знамениту Кентервiльську Криваву пляму Супер-очищувачем «Пiнкертона». Коли цей нерозумний та зухвалий юнак зовсiм очманiе з жаху, вiн перейде до спальнi подружжя Отiсiв i, поклавши холодну руку на чоло дружини посла, зашепоче на вухо ii чоловiковi жахливi таемницi склепу. Що ж до Вiрджинii, вiн так i не вигадав нiчого особливого. Вона нiколи його не кривдила, вона мила й розумна. Кiлька глухих стогонiв з шафи, та й по всьому, а якщо вона не прокинеться, можна смикнути за ковдру судомно тремтячими пальцями. Зате близнюкiв вiн провчить по-справжньому. Спершу, звичайно, сяде iм на груди, щоб iм примарилися нiчнi жахи, а потiм – оскiльки iхнi лiжка стоять поруч – зацiпенiе мiж ними у виглядi позеленiлого трупа. А коли вони перелякаються як слiд, вiн скине саван i пройдеться по кiмнатi, виблискуючи оголеними кiстками та витрiщивши едине око, як того вимагае роль Нiмого Даниiла, або Скелета-самогубцi. У цiй ролi вiн кiлька разiв досягав надзвичайного успiху, не меншого, нiж у ролi Одержимого Мартiна, або Таемницi у Машкарi.

О пiв на одинадцяту вiн почув, що родина вкладаеться спати. Якийсь час його ще дратував дикий регiт та галас близнюкiв, що з суто школярською безтурботнiстю веселилися на сон грядущий.

Проте о чверть на дванадцяту в домi все стихло, i опiвночi вiн взявся до справи. За вiконницями шарудiли сови, крук каркав на старому тисi, i вiтер стогнав, блукаючи навколо будинку, мов пропаща душа. Але родина Отiсiв мирно спала, нi про що не пiдозрюючи, i навiть крiзь шум дощу та вiтру було чути розмiрене хропiння посла Сполучених Штатiв. Привид тихо вислизнув з панелi стiни, скрививши вуста у злостивiй посмiшцi.