І-цзін. Книга змін

Буде прихiд трьох неквапливих гостей. Ушануеш iх, i врештi-решт буде щастя».

№ 6. Сун. Суд

Очiкування корисне. Воно може i мае бути наповнене самоконтролем. Певна рiч, це тимчасовий вiдхiд вiд зовнiшнього свiту та занурення у себе. Така розбiжнiсть зовнiшнього та внутрiшнього показана навiть у символiцi гексаграми. Тут нагорi, в зовнiшньому – небо (творчiсть), а внизу, всерединi – вода (небезпека). Сутнiсть неба – в його прагненнi пiдiйматися, так само, як сутнiсть води – в ii прагненнi текти вниз.

Мiж ними – конфлiкт, позивання, тобто суд. Але вода вiддзеркалюе в собi творче небо, вона пронизана його силами. Це показано i в триграмi води, де свiтлова риска занурена в середину двох тiньових рисок. Пильне збереження у внутрiшньому цiеi вiддзеркаленоi сутi неба призводить до гармонiйного еднання з ним. Але будь-яке надмiрне доведення справи до краю тут згубне, бо проявиться до кiнця сутнiсть води, яка тяжiе вниз i вiддаляе вiд неба. Натомiсть, якщо не пiддаватися ii тяжiнню, а дивитися на небо як на вищий людський iдеал творчостi, якщо побачитися з великою людиною, то буде добробут, i навпаки: його не буде, якщо кинутися самостiйно в потiк життя. На шляху пiзнання речей тут так само. Мае бути вимовлене мiркування про спiввiдношення вже вiдомого та знову набутого досвiду. Такий суд мае не тiльки негативний бiк осуду, але (чи не бiльшою мiрою) i позитивний бiк мiркування про помилки i звiльнення вiд них. Тим бiльше, що в такiй сферi це суд людини над собою – суд кращого, що е в людинi, над ii помилками та хибами, суд творчостi над пасивною вiдсталiстю та подолання ii. Це все конденсоване в текстi: «Суд. Власниковi правди – перешкода. Пильнiсть i врiвноваженiсть – на щастя. Крайнощi – до жалю. Сприятливо побачитися з великою людиною. Несприятливий брiд через велику рiку».

1

Усе погане на початку свого виникнення ще не мае достатньо великоi сили опору, щоб вважати його непереборним. На першому мiсцi суду його символiзуе слабка риска, м’який характер якоi вказуе на легку можливiсть подолання зла, тобто того, що тут пiдлягае осуду.

Найбiльше з приводу нього можуть виникнути незначнi чутки та дебати, але справу все ж вдасться виправити хоча б одним своечасним каяттям. У текстi читаемо: «Слабка риска – на початку. Не вiчне те, про що йде мова. З’являться невеликi чутки. Врештi-решт – щастя».

2

Не здолавши зла вчасно, на наступному щаблi ми даемо йому можливiсть змiцнiти настiльки, що воно вже пануватиме.