Пригоди Тома Сойєра

– Справдi? В мене е трохи. Я дам тобi пожувати, тiльки потiм ти менi вiддаси.

На тому й погодились i стали жувати по черзi, гойдаючи ногами вiд великоi втiхи.

– Ти була коли-небудь в цирку? – спитав Том.

– Авжеж, i тато сказав, що поведе мене ще, якщо я буду хорошою дiвчинкою.

– А я там бував уже хтозна-скiльки – три чи чотири рази. Церква – то нiщо проти цирку. В цирку весь час якiсь штуки. Я хочу стати клоуном, коли виросту.

– Ой, справдi? Це буде чудово. Вони такi гарнi, всi розмальованi.

– Еге ж. І грошей заробляють дай боже. Бен Роджерс каже – по цiлому долару за день. Слухай, Беккi, а ти вже була заручена?

– Як це?

– Ну, заручена, щоб потiм вийти замiж.

– Нi.

– А хотiла б?

– Та мабуть… Не знаю… А що треба робити?

– Робити? Та нiчого. Просто ти кажеш хлопцевi, що нiколи нi за кого iншого не вийдеш – нiколи, нiколи, нiколи, – а тодi ви цiлуетесь та й по всьому. Це кожен може.

– Цiлуемося? А навiщо цiлуватись?

– Ну, це… розумiеш… так завжди роблять.

– Усi?

– Ну, так… певно, що всi, коли вони закоханi. Ти не забула, що я написав на дошцi?

– Н-нi…

– Що?

– Не скажу.

– Хочеш, я тобi скажу?

– Т-так… але iншим разом.

– Нi, зараз.

– Нi, не зараз, завтра.

– Та нi ж бо, зараз. Ну будь ласка, Беккi… Я скажу пошепки, ледь-ледь чутно.

Поки Беккi вагалася, Том визнав ii мовчанку за згоду, обняв ii за стан i, наблизивши уста до самого ii вушка, нiжно прошепотiв тi ж таки слова.

– Ну, а тепер ти скажи менi тихенько те саме.

Вона якусь хвилю вiдмагалась, а тодi сказала:

– Одвернися так, щоб не бачити мене, i тодi я скажу. Але ти про це нiкому нi слова – чуеш, Томе? Нiкому нi словечка, гаразд?

– Та певне ж, певне, що нiкому. Ну, Беккi…

Вiн одвернувся. Беккi боязко нахилилася до нього, так що вiд ii вiддиху аж заворушились Томовi кучерi, й прошепотiла:

– Я… люблю… тебе…

А тодi пiдхопилась i забiгала мiж партами, а Том за нею.

– Ну Беккi, це ж уже все… лишилось тiльки поцiлуватися; даремно ти боiшся… це ж уже зовсiм нiчого… Ну будь ласка, Беккi. – І тягнув ii за фартушок i за руки.

Зрештою вона поступилася i, опустивши руки, пiдставила йому розпашiле вiд бiганини личко. Том поцiлував ii в червонi уста й сказав:

– Ну, от i все, Беккi.