Стоїк

Отримавши свiдчення того, якою нестямною е любов Ейлiн, Беренiс почала розумiти, що вона додае ще один шип до тернового вiнця, якiй тiй доводиться носити. Хоча, мiркувала вона, Ейлiн все одно не вдалося б змiнити Ковпервуда. Що ж до неi самоi, то iй важливо помститися суспiльству… ну, i, звiсно, вона також любить його. І вона справдi його любила. Вiн дiяв на неi, наче якийсь сильний засiб. Своею силою духу, фiзичною привабливiстю вiн справляв невiдпорне враження. Отже, справа була лише в тому, щоб побудувати з ним стосунки i не завдати при цьому додаткових страждань Ейлiн.

Пiсля деяких роздумiв вона сказала:

– Авжеж, це справдi проблема. Але в нас е час подумати. Давай повернемося до цього за два-три днi. Вона не йде в мене з голови.

У задумi вона подивилася на Ковпервуда приязним поглядом, i на ii губах грала м’яка, привiтлива усмiшка.

– Удвох щось обов’язково придумаемо.

Вона встала зi свого крiсла у камiна i, пiдiйшовши до нього, сiла йому на колiна й попестила його волосся.

– Виявляеться, на свiтi е не тiльки фiнансовi проблеми, – сказала вона жартома, цiлуючи його в лоба.

– Звiсно, – вiдповiв вiн весело, пiдбадьорений ii розумiнням i впевненiстю.

І, щоб якось розважитися, вiн запропонував скористатися тим, що напередоднi випало чимало снiгу, й поiхати кататися на санях упродовж цiлого вечора. Вiн знав затишний готельчик на Норс-Шор, де можна повечеряти, дивлячись на озеро в мiсячному сяйвi.

Повернувшись додому вже пiзно вночi, Беренiс ще довго сидiла перед камiном, обмiрковуючи iхнi плани.

Вона вже вiдiслала телеграму матерi, в якiй закликала ii швидше приiхати до Чикаго. Вона збиралася зняти для них обох номер у готелi на Пiвнiчнiй сторонi. Коли мати буде тут, можна буде спокiйно обговорити всi iхнi спiльнi з Ковпервудом задуми.

Але найбiльше ii думки линули до Ейлiн, самотньоi у великому нью-йоркському будинку, – Ейлiн, молодiсть якоi вже позаду й назавжди, й хоч колишньоi вроди вона не втратила, але, як помiтила Беренiс, вже добряче обважнiла i, схоже, це ii не турбувало.

Їi туалети вражали розкiшшю, але iм бракувало справжнього смаку. Роки, зовнiшнiсть, вузькiсть поглядiв не залишали iй нiяких шансiв проти Беренiс. Але Беренiс пообiцяла собi, що нiколи не буде жорстокою до Ейлiн, навiть якщо остання захоче iй помститися. Нi, радше вона прагнутиме бути якомога великодушною, i також з боку Ковпервуда не допустить жорстокостi, якщо вчасно ii помiтить. Насправдi, iй було шкода Ейлiн, дуже шкода.