Стоїк

До самоi появи Беренiс i навiть ще й тепер (Беренiс, звiсно, цього не знала) дiм Керолайн був завжди вiдкритий для Ковпервуда, а також для тих, кого вiн бажав запросити туди. Саме про цей будиночок на Пiвнiчнiй сторонi й згадувалося в чиказьких газетах, коли в пресi пiднялася кампанiя проти Ковпервуда. Керолайн завжди говорила йому, що якщо вiн коли-небудь ii розлюбить, вiн мае просто сказати iй про це, i вона не намагатиметься його втримати.

Обмiрковуючи тепер своi взаемини з нею, Ковпервуд подумав пiймати ii на словi, вiдверто з нею поговорити й припинити iхнi стосунки.

Одначе, хоч як вiн любив Беренiс, прямоi необхiдностi в такому кроцi не було. Можливо, врештi якось вдасться порозумiтися з обома. У всякому разi, нiщо не повинно затьмарювати його вiдносини з Беренiс, якiй вiн пообiцяв бути вiрним, наскiльки це було в його силах.

Одначе вiн постiйно повертався думкою до Ейлiн. Йому мимоволi пригадувалися початок iхнiх стосункiв i тi подii, що iх поеднали. Та бурхлива, шалена любов у Фiладельфii, що стала однiею з причин, ба навiть головною причиною його першого фiнансового краху.

Весела, нерозважлива, закохана Ейлiн тих днiв, що палко вiддавала йому всю себе, певно, сподiваючись на вiчну вiрнiсть з його боку, гарантiю, якоi любов на своему руйнiвному шляху ще нiкому не давала! І навiть тепер, пiсля стiлькох рокiв i всяких любовних iсторiй i в його, i в ii життi, вона так i не змiнилася i все ще любить його.

– Знаеш, люба, – сказав вiн Беренiс, – менi справдi шкода Ейлiн.

Одна в цьому величезному будинку в Нью-Йорку, без знайомих, гiдних довiри. Поруч лише якiсь нiкчеми, що хочуть тiльки одного – випити й погуляти за ii грошi. Я це знаю вiд слуг, якi досi зберiгають менi вiрнiсть.

– Так. Звiсно, це дуже сумно, – вiдповiла Беренiс. – Але я розумiю ii.

– Менi зовсiм не хочеться бути жорстоким до неi, – вiв далi Ковпервуд. – Адже, по сутi, це повнiстю моя провина. Знаеш, я от думаю, якби пiдшукати якогось приемного чоловiка з нью-йоркського вищого свiту, чи принаймнi дотичного вищих кiл, котрий би за певну винагороду узявся б ii розважити.

Звiсно, я маю на увазi суспiльнi розваги.

І вiн iз сумом подивився на Беренiс.

Одначе вона зробила вигляд, що не надае ваги його словам, i лише по тому, як застиг на якусь мить ii погляд, i ледь здригнулися куточки губ, можна було здогадатися про ii задоволення почутим, адже задум Ковпервуда цiлком узгоджувався з ii власною iдеею.