Стоїк

– Зiрки! Ти називаеш iх зiрками! Якщо це зiрки, то я цiле сузiр’я! (Це порiвняння не справило нiякого враження на Розалi, оскiльки вона не мала й гадки, про що вiн говорить.) Шльондри! Та ж ти гасовий каганець вiд зiрки не вiдрiзниш.

Потiм вiн позiхнув i знову невдоволено подумав: коли ж вiн нарештi зважиться покiнчити з усiм цим? Як низько ще вiн може опуститися! Жити на грошi дiвчат, що самi ледь заробляють собi на хлiб, пиячити, грати в карти з iхнiми приятелями, не маючи нi цента в кишенi.

– Нi, з мене досить! – вирвалося в нього.

Вiн крокував туди-сюди по кiмнатi, засунувши руки в кишенi, а Розалi мовчки дивилася на нього. Вiд страху вона наче втратила здатнiсть говорити.

– Ти чуеш, що я кажу! – вигукнув вiн. – Так i стоятимеш, наче лялька? Що з вас взяти з жiнок! То б’ються, мов кiшки, то слова вiд них не дiждешся. Господи, якби менi тiльки пощастило знайти жiнку, яка мала б хоч краплю здорового глузду! Я б… я б…

Розалi пiдняла на нього погляд, намагаючись посмiхнутися.

– І що б ти тодi зробив? – тихо запитала вона.

– Я б ii не кинув… Можливо, навiть покохав би ii. Та ж який сенс про це говорити! О Господи! Навiщо я стирчу в цiй дiрi? Що менi тут робити? Це не мiй свiт. Я хочу повернутися туди, де менi належить бути. І повернуся. Час нам з тобою розiйтися. Нiчого не поробиш. Не можу я так бiльше жити!

І пiсля цих слiв вiн пiдiйшов до вiшалки, схопив капелюха, пальто й рушив до дверей.

– Брюсе, благаю тебе! Ну що я такого зробила? Невже ти мене зовсiм розлюбив? Адже я для тебе на все, на все готова. Я ж нiчого в тебе не прошу. Брюсе, любий, не йди – ти ж не залишиш мене, правда?

Але Толлiфер, вiдштовхнувши ii, вирвався з ii обiймiв.

– Годi, Розалi, годi! – прикрикнув вiн на неi. – Терпiти цього не можу, ти ж знаеш! Цим мене не втримати. Я йду, тому що менi треба пiти.

Вiн вiдчинив дверi, але Розалi знову кинулася вперед i стала перед ним на порозi.

– О Брюсе, ти не можеш так пiти! – закричала вона. – Заради бога, благаю тебе! Послухай мене, Брюс, повернися! Я все, все для тебе зроблю, обiцяю тобi. Дiстану ще грошей; знайду iншу роботу. Ми переiдемо на iншу квартиру. Я все влаштую, Брюсе! Ну, будь ласка, повернися! Якщо ти мене кинеш, я вб’ю себе.

– Облиш, Розi! Не кажи дурниць. Я знаю, що ти цього не зробиш.