Стоїк

Вiн нiколи не намагався завоювати мене – ти знаеш. Я прийшла до нього сама, i сама запропонувала. Справдi, менi вже давно, вiдтодi, як ти сама менi зiзналася, здавалося нечесним, що ми живемо на його грошi. Це значить усе брати й нiчого не давати взамiн. Одначе я виявилася такою самою боягузкою, як i ти колись, занадто рознiженою i непристосованою, щоб зважитися жити без засобiв до iснування. А саме так би й було, якби вiн нас залишив.

– Ах, я знаю, ти права, Бевi! – сказала ii мати, наче вибачаючись. – Будь ласка, не дорiкай менi.

Я так вiд цього страждаю. Дуже тебе прошу! Адже я завжди думала тiльки про одне – про твое майбутне.

– Ну, годi, мамо, i я тебе прошу! – намагалася втiшити ii Беренiс, яка все ж таки любила свою матiр, хоч якою недолугою й нерозсудливою вона могла бути. Щоправда, коли Беренiс була ще школяркою, вона трохи презирливо ставилася до смакiв, думок i суджень своеi матерi. Одначе тепер, дiзнавшись про все, вона подивилася на неi iншими очима; i, хоч не виправдовувала ii цiлковито, але вибачала й спiвчувала iй.

Бiльше вона не дозволяла собi зверхньо поводитися з нею, а навпаки, намагалася бути ласкавою, уважною, наче намагаючись утiшити ii, допомогти забути всi негаразди, що випали на ii долю.

Тож i зараз Беренiс заговорила з нею ласкаво й нiжно:

– Ти згадай, мамо, адже я намагалася пробитися власними силами, але дуже швидко зрозумiла, що я не пiдготовлена до тих перешкод, з якими менi довелося б стикнутися. Мене надто пестили, берегли. І я в цьому не звинувачую нi тебе, нi Френка.

Але ж я не мала нiяких шансiв на успiх, принаймнi в цiй краiнi. Тож краще, що я можу зробити – це поеднати свое життя з життям Френка, бо це едина людина, яка справдi може менi допомогти.

Мiсiс Картер, погоджуючись, кивала головою й задумливо посмiхалася. Вона знала, що мусить пiдкоритися бажанням Беренiс. У неi немае власного життя, анi коштiв, i iй нема на кого розраховувати, окрiм Ковпервуда i своеi дочки.

Роздiл 12

За деякий час пiсля того, як вони порозумiлися й дiйшли згоди, Ковпервуд i Беренiс iз матiр’ю вiдправилися до Нью-Йорка: спочатку дами, а трохи пiзнiше слiдом за ними i Ковпервуд.

Його метою було з’ясувати настроi американських iнвесторiв, а також встановити зв’язки з якоюсь мiжнародною маклерською фiрмою, яка подбала б про те, щоб цi лондонськi дiлки з iхньою пропозицiею щодо лiнii Чаринг-Крос знову звернулися до нього; це для того, аби нiхто не дiзнався про його iнтерес до цiеi справи.