Стоїк

Звичайно, вiн мав своiх нью-йоркських i лондонських маклерiв i комiсiонерiв: Джаркiнс, Клурфейн i Рендольф, але в такiй надзвичайнiй справi вiн не мiг на них цiлком покластися. Джаркiнс, головна постать в американському вiддiленнi фiрми, хоч i дуже спритний i корисний дiлок, однак надто турбувався власними iнтересами, а крiм того, багато балакав. Однак звертатися до невiдомоi маклерськоi фiрми могло вийти ще гiрше. Зрештою, розсудив вiн, найрозумнiше – пiдiслати якусь вiрну людину до Джаркiнса й натякнути йому, що непогано було б, якби Грiвз i Геншо спробували ще раз звернутися до Ковпервуда.

І тут вiн згадав, що серед рекомендацiйних листiв, якi Грiвз i Геншо вручили йому пiд час першого вiзиту, був лист вiд такого собi Рафаеля Коула, колись крупного нью-йоркського банкiра, що вiдiйшов вiд справ. Кiлька рокiв тому Коул намагався зацiкавити його нью-йорк-ським транспортом, але Ковпервуд був надто зайнятий своiми справами, аби навiть обдумати цю пропозицiю.

Проте ця розмова мала наслiдком дружнi вiдносини з Коулом, i той згодом зробив певнi iнвестицii в деякi з його чиказьких пiдприемств.

Тепер вiн думав про те, щоб не тiльки залучити Коула з його капiталом до цього лондонського пiдприемства, але й вплинути через нього на Джаркiнса, аби пiдштовхнути Грiвза й Геншо знову звернутися до нього. Вiн вирiшив запросити Коула пообiдати до себе на П’яту авеню, до речi й Ейлiн матиме нагоду виступити в ролi хазяйки. Отже, вiн зробить приемнiсть Ейлiн i на Коула справить враження зразкового чоловiка.

Адже Коул був людиною консервативною. А для того аби мати успiх у цiй лондонськiй справi, потрiбно неодмiнно заздалегiдь створити враження респектабельностi, щоб запобiгти будь-якiй критицi. Беренiс теж перед самим вiд’iздом у Нью-Йорк сказала йому: «Не забудь, Френку, що чим бiльше ти показуватимеш уваги й люб’язностi до Ейлiн на людях, то краще буде для всiх нас». І вона так подивилася на нього своiми незворушними синiми очима, що йому здалося, немов у цьому поглядi свiтиться вся споконвiчна жiноча мудрiсть.

Тому по дорозi до Нью-Йорка Ковпервуд, пам’ятаючи про пораду Беренiс, вiдправив Ейлiн телеграму, сповiщаючи ii про приiзд. І тут йому згадався такий собi Едвард Бiнгхем, агент з розповсюдження акцiй, що колись часто до нього навiдувався, – той мав велике коло знайомих, i, напевно, через нього можна буде дещо дiзнатися про цього Толлiфера.