Стоїк

Знаеш, з тобою я наче переношуся в невiдомий свiт, точно ти передi мною його вiдкриваеш – чудесний, незрозумiлий, твiй власний! І яке це щастя! Ти менi вiриш, Бевi?

– Звичайно, любий, звичайно, – вiдповiла Беренiс таким спокiйним i розважливим тоном, наче це не вона щойно грала цю виставу зi снiговиком. – Так i мае бути. І так буде.

Вона взяла його пiд руку, i вони пiшли. Вона наче прокинулася вiд сну, повернулася на землю з якогось свого дивного свiту, i йому хотiлося розпитати ii про цей свiт, але його наче щось утримувало, – вiн вiдчував, що цього не можна робити.

І це почуття й водночас радiсна впевненiсть, що от вона тут, iз ним, що вiн може доторкнутися до неi, бачити, чути ii, так захопило його, немов йому тiльки тепер нарештi вiдкрилося те, заради чого варто було жити.

Тож хiба можливо, щоб вiн коли-небудь захотiв покинути ii? Нiколи в життi йому ще не доводилося зустрiчатися з таким дивно рiзноманiтним, таким надзвичайно мiнливим i разом з тим розважливим i тверезим, з таким незвичайним створiнням! Скiльки в нiй винахiдливостi.

Найвигадливiша й найчарiвнiша з жiнок, яких вiн зустрiчав.

І навiть у хвилини iнтимноi близькостi вона завжди вмiла його здивувати. Вона не просто вiддавалася йому, завмираючи в його обiймах, пiдкоряючись шаленству його чоловiчоi пристрастi, не була просто iнструментом задоволення бажання. Нi, вона завжди лишалася свiдомою своiх чар: чар вогненного волосся, магнетичного погляду синiх темних очей, солодощiв ii губ, на яких завжди грала посмiшка.

І коли вiн потiм, пiсля бурхливих побачень залишившись один, згадував цi чудеснi хвилини, вiн вiдчував, що це зовсiм не схоже на все пережите ранiше. Не Беренiс, а вiн сам був упiйманий душею i тiлом, захоплений ii екзотичною уявою, зверненою у майбутне iх союзу.

Роздiл 16

Розумiючи, що йому доведеться хоча б iнколи зустрiчатися з Толлiфером, аби досягти потрiбних результатiв з Ейлiн, Ковпервуд вирiшив повiдомити ii, що вiн за два-три тижнi плануе подорож до Лондона i що якщо вона бажае, то може поiхати з ним.

А також вiн сповiстить про це Толлiферу, вiд якого чекае, що той розважатиме Ейлiн, щоб вона не мучила себе через вiдсутнiсть уваги з боку чоловiка, як це було досi. Ковпервуд був зараз у чудовому настроi. Нарештi, пiсля стiлькох рокiв важкоi психологiчноi напруги, вiн знайшов спосiб полегшити iй життя, заспокоiти ii i створити якусь видимiсть мирних стосункiв.