Стоїк

Поки Ейлiн говорила, Ковпервуд тикав пальцем у зеленувато-жовтогарячого папугу макао, рiзкий крик якого у поеднаннi зi строкатим забарвленням, звучав наче глузування над урочистим тоном цiеi сцени. Але Ковпервуд справдi був розчулений словами Ейлiн, вiн повернувся до неi й поплескав ii по плечу.

– Я знаю це, Ейлiн. Менi тiльки хотiлося б, щоб ми з тобою могли одними очима дивитися на життя. Але оскiльки нам це не вдаеться, я готовий на компромiси, адже я пам’ятаю, що ти мене любиш, попри все, що сталося, i, мабуть, любитимеш далi.

І хочеш вiр, хочеш нi, якщо я можу вiдплатити тобi за це все, то справдi хотiв би це зробити. Тому я й заговорив про будинок i маю на думцi обговорити з тобою згодом ще деякi iншi речi.

За обiднiм столом вiн розповiв Ейлiн про свою iдею побудувати гарну лiкарню й обладнати ii рiзними дослiдницькими лабораторiями, i взагалi вiн мае на думцi вкласти грошi в певнi благодiйнi установи. Тому йому доведеться часто навiдуватися до Нью-Йорка, i йому було б зручно, якби вона жила тут, щоб вiн завжди мiг приiхати до себе додому.

Хоча, звiсно, iнодi вона теж подорожуватиме за кордон.

І з мiрою того, як Ейлiн веселiшала, Ковпервуд подумки поздоровляв себе iз тим, як вiн вдало схилив ii прийняти його умови. Якби так було i далi, то все було б добре.

Роздiл 17

У цей час в Лондонi мiстер Джаркiнс намагався переконати свого партнера Клурфейна, що великий Ковпервуд, вочевидь, всерйоз зацiкавився всiею лондонською пiдземкою! Вiн докладно переказав йому все, що говорив Ковпервуд, i водночас пожалкував про iхню помилку, адже вони не здогадалися, що дiлок такого надзвичайного масштабу, звичайно, не стане витрачати час заради однiеi маленькоi гiлки.

Смiшно думати, що Грiвз i Геншо гадали, що зможуть спокусити його половиною пакета свого пiдприемства. Їхня пропозицiя не мала жодного шансу. Менше п’ятдесят одного вiдсотка годi й пропонувати! Одначе, як вважае Клурфейн, чи е ймовiрнiсть, що Грiвзу й Геншо удасться знайти на цю лiнiю грошi в Англii?

Клурфейн, товстий, огрядний голландець, спритний у всiляких практичних дрiбницях, був абсолютно позбавлений широти фiнансового бачення й смiливостi.

– У жодному разi! – вiдповiв вiн. – У нас тут безлiч цих контрактiв. Стiльки всiляких компанiй гризуться мiж собою через одну якусь незначну лiнiю. І жодна не прагне об’еднатися з iншою й забезпечити людей зручним наскрiзним транспортом за доступну плату. Я вiдчув це на собi.