Замок

втратити контроль над собою, вистачало напустити на нього селян, iхне нав’язливе спiвчуття дратувало бiльше, нiж замкнутiсть iнших, але це також була замкнутiсть, бо якби К. вирiшив сiсти за один стiл iз селянами, вони швидше за все пересiли б за iнший. Тiльки присутнiсть Варнави стримувала його вiд скандалу. Але вiн усе-таки загрозливо повернувся до присутнiх, а вони теж дивилися в його бiк. Коли вiн побачив, як вони всi разом сидять на своiх мiсцях, не розмовляючи один iз одним, не пов’язанi мiж собою, об’еднанi тiльки цим поглядом на К.

, йому здалося, що вони переслiдували його зовсiм не зi зла. Можливо, вони справдi хотiли щось вiд нього, просто не знали, як це сказати. Або причина криеться в поширенiй тут дитиннiй поведiнцi, хiба не по-дитячому виглядав господар, який тримав обома руками пиво, що його нiс комусь iз вiдвiдувачiв, а потiм застиг i дивився на К. так уважно, що навiть не почув, як його кликала дружина, визирнувши з кухонного вiконця. Трохи заспокоений, К. повернувся до Варнави, вiн би з радiстю позбувся товариства помiчникiв, але не мiг знайти для цього вiдповiдноi пiдстави. Зрештою, вони мовчки втупилися кожен у свое пиво.

– Я прочитав листа, – почав К. – Ти знаеш змiст?

– Нi, – вiдповiв Варнава, його погляд говорив бiльше, нiж слова.

Можливо, К. помилявся, приписуючи йому надто багато хорошого, а селянам – поганого, але присутнiсть Варнави тiшила К.

– У листi йдеться й про тебе – ти повинен час вiд часу передавати моi повiдомлення керiвництву i навпаки, тому я подумав, що ти знаеш змiст.

– Менi наказали, – пояснив Варнава, – тiльки передати листа, зачекати, поки його прочитають i, якщо буде необхiднiсть, принести назад письмову чи усну вiдповiдь.

– Добре, – сказав К. – Немае необхiдностi записувати, передай пановi начальнику, – як його там звати? Я не змiг прочитати пiдпис.

– Кламм, – вiдповiв Варнава.

– Отже, передай пановi Кламму мою подяку за те, що мене зарахували на службу, а також за його люб’язнiсть, яку я дуже цiную, тим бiльше, що я ще нiчим себе не проявив.

Я готовий виконувати будь-якi його вказiвки. Особливих побажань у мене сьогоднi немае.

Варнава все уважно вислухав i попросив дозволу повторити повiдомлення. К. дозволив йому, i Варнава повторив усе слово в слово. Потiм устав, щоб попрощатися.

Досi К. уважно стежив за тим, як реагуе Варнава на його слова, а тепер подивився на нього ще раз. Вони були приблизно одного зросту, але здавалося, нiби посланець дивиться на К.