Шенгенська історія. Литовський роман

 – Тут ще одна пара хотiла вашу кiмнату винайняти. Але я iх в iншому мiсцi поселила. У знайомих.

Роздiл 6. Дорога на Августiв.[4 - Августiв – мiсто в пiвнiчно-схiднiй Польщi, на рiчцi Нетта.] Пiдляське воеводство

Скiльки там тiеi Європи?! Вiн ii вже пройшов iз кiнця в кiнець десятки разiв! І до своеi дерев’яноi ноги, i з нею. Найбiльше йому подобалася колись Пруссiя, Схiдна Пруссiя. Вона була майже рiдною, як двоюрiдна сестра. Знав ii якщо не з народження, то вже явно з молодих рокiв i до того дивного моменту, коли вона розчинилася в iсторii.

Цей момент тривав достатньо довго, кiлька рокiв Кукутiса не вiдпускало вiдчуття, що десь поруч вариться зупа з квашеноi капусти та гороху. У великому казанi, що висить на гаку над багаттям. Запах цiеi зупи наздоганяв Кукутiса то на однiй дорозi, то на iншiй. А той единий раз, коли вiн потрапив у Кенiгсберг, ноги занесли його в самiсiньке черево Схiдноi Пруссii – ресторан «Блутгерiхт» у погребi королiвського замку. І вiн, напившись пива i наiвшись перцевих клопсiв,[5 - Кенiгберзькi клопси – м’ясна страва нiмецькоi кухнi, що складаеться з кiлькох котлет, политих каперсовим соусом.] нiяк не мiг i не хотiв iти звiдтiля. Сидiв i все милувався люстрами та пiдвiшеними вiтрильниками, i торцями великих бочок iз родинними гербами схiдно-прусських баронiв i зображеннями iхнiх замкiв. І пiшов тiльки, коли над ним у стiйцi фельдфебеля завмер насуплений i вусатий офiцiант, вимовивши лише одне слово «Zeit!», яке прозвучало, як слово «Ordnung». [6 - Час (нiм.). Порядок (нiм.).] І тодi, розумiючи, де вiн перебувае й як тут ставляться до коротких слiв, Кукутiс устав i насилу пiднявся крутими схiдцями з пiдвалу-ресторану з дивною назвою «Кривавий суд» на поверхню Схiдноi Пруссii. Минали роки, i вiн знову i знову заходив у прусськi села та мiстечка, бачив iх, чув iх, хапав носом запахи iхнiх кухонь. І раптом, у якийсь момент, щось змiнилося. Вони зникли. Звiялися пруссаки, немов в один момент зiбрали своi манатки та запахи i пiшли. Ось так жили собi столiттями, зустрiчалися на шляху, всмiхалися своiми особливими дрiбними посмiшками. Першими i голоснiше за всiх на всю Європу вiдсвяткували винахiд барона Карла Фрiдрiха Крiстiана Людвiга Драйз фон Зауерброна – механiчну м’ясорубку.