На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Випустили з меж п’ятихатськоi селянськоi республiки, але до Киева вже не доiхав: його зайняли бiльшовики.
У Жмеринцi вiдшукав Інформацiйне бюро й здав уповноваження. Куди це тепер? Додому? Нi… Вступив до студентського полку. А за тиждень нас вiдкомандували до вiйськово-старшинськоi школи в Кам’янцi.
Мiсяць приспiшеноi науки. З нас мали виховати iдейно-стiйких старшин. Але не вдалось. Запроданство командного складу, жахливе розмiрами дезертирство пiдточували фронт. Бiльшовики насувались. Небезпека загрожувала Проскурову й нас викликали на пiдмогу.
Школа стала залогою мiста Проскурова й резервною частиною фронту. Деякий час я був дижурним пiдстаршиною при штабi Омеляновича-Павленка (молодшого).
У Староконстантиновi вибухло повстання. З невеличким загоном чорноморцiв поiхав я з Омеляновичем-Павленком. З повстанцями легко впорались. Вони, переважно мiсцевi жиди, втiкли на Житомир. Настигати погналась чета кiнноти, а ми зiбрали нараду залоги. Виявилось, що тут не було влади. Начальники пiшого й кiнного вiддiлiв посварились за першенство й розпустили козакiв, а мiсто захопила жменя мiсцевих бiльшовикiв.
– Нiяких командирiв груп я не визнаю. Я сам собi командир, поки при боцi шабля. І йди негайно з очей, коли на свiтi жити хочеш.
Сумнi вертались до Проскурова. Як так усюди, то запiлля наше гiрше, як сам фронт.
Приiжджав С. Петлюра. Промовляв до нас. Його слова «ми мусимо стримати фронт» вогнем пройняли кожного.
Одного провесняного дня червонi облягли густою лавою. Дружною вiдсiччю вiдперли перший натиск. Але опiвднi пiд’iхало три панцирники й стали хрестити нас з 8 гармат. Перебiгаючи пiд вогнем, ми заняли незручну позицiю. Червонi вдруге пiшли в наступ. Правi сусiди – Поштово-телеграфний курiнь, зазнавши страшноi поразки вiд гарматного вогню – не стримали напору й знялись, не сповiстивши.





