На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
З наказу сотника Кузьменка пiшов я з 30 козаками на зади, на стежу.
Вийшли за село, минали рiдкий молодняк. Немов з землi – велика валка на тачанках простувала до села. Я – недосвiдчений вояк – розгубився. Тiкати до села – сором, а збити, стримати – несила. Хвилю вагався…
Пiслав сповiстити штаб, розкинулись пiд молодняком у розстрiльну й чигали, щоб дружно привiтати гостей. Хвилювався я страшенно. Наша невдача – скандал для дивiзii, заберуть штаб, викличуть панiку по всьому фронтi. Нi, прикласти всiх зусиль, а врятувати ситуацiю: за всяку цiну стримати ворога.
Валка зближалась. Один кiнець ii зникав у долинi, а другий виринав пiд горою. Долiтали розмови, матюки, нарiзувала гармошка «Яблучка», а кiлька п’яно-розухабистих голосiв горланили – вигецуючи на тачанках; щось подiбне було на весiльну церемонiю. Це нам додало духа. Рiшив пiдпустити якнайближче.
Наставав рiшучий мент. Я давав незв’язнi розпорядження, що мали бiльше моральний, як вiйськово-технiчний характер. Коли ж переднi тачанки були вже на крокiв 100, махнув пiстолем.
Бризнула потужна сальва, i гучне «слава» рознялось по долинi. Схопились на вдесятеро численнiшого ворога. У валцi знялась шалена шамотня. Люди кидались з возiв, збивали один одного, конi, сполоханi раптовим криком, скручували взад, перекидаючи тачанки з людьми, зброею. А ми налiтали, пахкали, сiкли, кололи.
– Ви хто такi? – пiдбiг до трьох, збитих коло першоi тачанки.
– Ох, Дячiшiна… Таварiщу, пажалей, ох…
– Дячишин?! Цей балтський братовбивця ще й досi оперуе?!
І бiг за лавою, бо робота просилась: цiляли на ходу, збивали коней, доганяли ранених, настигали живих, косили, розправлялись без розбору.
Захопленi успiхом, забiгли ми аж на долину. Аж тут перемiнилось. Заднi тачанки, що вчасно дали ходу, мали змогу оглянути картину. Помiтивши, що нас мало, вони стримали втiкачiв, на очах наших виладнались i з крикливими матюками пiшли на нас.
Я не вiдважився кидатись серед поля на незрiвняно бiльшу силу й велiв перебiгати на горб.
Дячишин, помiтивши вiдступ, налягав смiливiше. З горба ми брали, як ворон, на мушку. Було на кому випробувати меткiсть ока кожному стрiльцевi. А ворог нахабно насiдав. Ось вже збiгали з диким криком у долину.
Ми скористалися з цього й кинулись назад до лiса. В кiлькох кроках до нього на нас сiйнули з кулемета. Упав мiй бойовий товариш Гриценко Антiн.





