На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вибiгла служниця, а до неi i зразу трьох та до комори, i рятуй, Боже…
Ми слухали й мiркували, що робити.
– Скажiть, чи вони розташувались там надовго?
– Хто iх зна. З коней позлазили всi.
– А чи далеко до попа?
– Та тут же зараз, пiд горою. Та, рятуй вас, Боже! Уб’ють анцихристи. Там крик такий зняли та стрiлянину, що рятуй Боже. Вернiться, чи заховайтесь десь, садки густi.
– Ну да. Садочки у вас гарненькi. Скажiть, хороший дядю. Чи до попа садочками добратись можна?
– А чом же нi. Лiвим боком та через рiчку та й просто в батюшкiв город.
– Гаразд, дякую, дядю.
Не треба тратити нi хвилини. Пiслав Гаркiвця забрати чету й городами ударити.
– Коли маете, дядюню, час, то може пройдемось на лiвий бiк i вкажете дорогу до батюшкового садка.
– А чом би й нi, рятуй, Боже…
Перейшли дорогу, вступили подвiр’ям у садок, пройшли зеленим холодочком i стали на стежцi пiд загатою з бадилля.
– Оцею стежкою, козаче, прямiсiнько до рiчки, а там долиною трiшечки й лiворуч криниця. Вiд неi стежкою просто в панотцiв двiр. Тiльки глядiть, як п’янi будуть тi харцизи, не йдiть, бо вбють iроди, рятуй, Боже.
– Нi, дядюню, а лиш так. Спасибi. Вернiмося назад.
Попiд тином сунула гусаком чета.
– То ви тут не один! А рятуй, Боже, – радiсно здивувався дядько.
– Як бачите, гурток. Хочем комунi втерти маку.
– А дай Боже. От молодцi, рятуй нас Боже, – оживився дядько. – Сюди, за мною хлопченята, аж до криницi проведу.
Ми тихо й шмалко йшли, а дядько розповiдав про лицарства комунарськi. На долинi присiли.
– Котрий же то город, дядюню?
– Садок он пiд горою, груша висока, а далi тополi мiж ними й подвiр’я. Але чи не краще було б вуличкою, ось недалечко, та забiгти з ворiт, а то ще випорснуть лихi, рятуй, Боже…
Вагалися, садком, чи вулицею.
– Гусаком на вулицю й попiд загату швидко!
І схильцi, пiдскоком, затаiвши лоскотне хвилювання, подрiботали вулицею, загнули трохи праворуч i з гучним «Слава» влетiли в попiвський двiр.
З-пiд лип у холодочку обiзвався нервовий стрiл.
– Кидай зброю, руки вверх! – крикнуло кiлька наших голосiв.





