Пекло на землі

Слова, в яких я називав товариша прокуратора профаном у теольогii, в iсторii повстання свiту й капiталiзму – заля переривала оплесками. Коли ж я нагадував прокураторовi, що релiгiю, творену тисячолiттями, не можна подолати так швидко, а особливо вискаками з трибуни способом заялозених мiтингових фраз «геть» – публика заглушила моi слова раптовими вибухами, встала, i в п’ять хвилин у залi залишилось лише десяток комсомольцiв.

Агiтацiйно-показовий суд урвався на небезпечному мiсцi. Бiда звалювалась на мене.

Занепокоiвся. Комсомольцi вийшли, кинувши вовчий погляд.

Почалася травля, доноси. Викликали мене до Наросвiти на суд. Узяв свiдкiв, що передали б характер моеi на «судi» промови. На моiм боцi був сам Франкiвський, як голова суду. Це мене врятувало.

Та не цiлком. Примусили перевестись до другого району. Не помогло нiчого, хоч уся райконференцiя вчителiв послала Наросвiтi постанову не переводити, а 20 делегатiв-учнiв з пiдписами дiтей всiеi школи два днi сидiли пiд порогом Наросвiти й просили мене не забирати.

Не помогло. Я мусiв зiйти з очей ненависних комсомольцiв.

Зачинався 1924 рiк. Момент найбiльшого, на мою думку, пiднесення й сили Радянського Союзу. Полiтика керманичiв вилюднiла й полагiднiла. Вiдбувався XIII партiйний з’iзд ВКП – единий з тих з’iздiв, що найменше вирiшував полiтично-перспективнi проблеми, а найбiльше шукав реальних i вiрних шляхiв розвитку краiни. Лунала горда пiсня визнань Радянського Союзу буржуазним свiтом.

Поiхали лавами делегацii захiднього робiтництва. Оголошено амнiстiю полiтичним емiгрантам. Змiнено на краще курс у нацiональному питаннi, й почалась iнтензивна украiнiзацiя всього апарату, шкiльних установ, а пiд впливом цього розвалилась УКП (украiнська комунiстична партiя).

Бiльшовики справляли трiюмф перемог, успiхiв. Марка комунiзму росла, буяла по всесвiтi.

Вiра в недалекий крах соцiялiзму захиталась у найкомпетентнiших, найдалекозорiших полiтикiв з концтабору. В масi вiдбувався iдеольогiчний перелiм.

Заворушилась iнтелiгенцiя: вiча, з’iзди, на яких виголошувались спокутливi промови вiрности й присяги стояти за владу рад.

Особливо помiтний, просто кардинальний, був перелiм у вчительських лавах. Досi пересiчний учитель був явно ворожий усiй природi влади рад. Ще вчора вiн вичитував зi щойно розрiзаноi «Азбуки комунiзму» засади комунiстичного ладу, а поза школою провадив велитенську пропаганду за повалення цього ладу.