Пекло на землі

Сотнi випадкiв, як зi школи, з самих лекцiй, арештували вчителiв, розстрiлювали масами, – красномовно доводять, що украiнське вчительство душею й серцем було далеке вiд бiльшовицьких iдей. Спiлка Робос мае лиху славу й донинi. Правляча комiсарська каста прозивае ii контрреволюцiйною наволоччю, петлюрiвщиною, сепаратистами, шовiнiстами.

Людям з такою славою дати в руки виховання соцiялiстичного поколiння було б наiвно. Це непокоiло комунiстiв. За всяку цiну треба було завоювати вчительство, викликати полiтичний зрух, бодай фальшивий.

І от пiд акомпанiямент загально-державницьких лiтавр про успiхи i силу бiльшовизму почалась «переломова доба». Нас засадили за зубровку[13 - Кування, науку.] азбук комунiзмiв, матерiалiзмiв, реврухiв. По трьох мiсяцях скаженого навчання провели всiм обов’язкову «полiт-праверку». Ми, як пильнi учнi (звiльняли тих, хто не складе iспитiв), «проказали» викуване «комунiстичне вiрую й iсповiдую». Нас погладили по головцi, сказавши «харашо, прекрасно», i стався iсторичний закрут у життi радянського педагога: загули про його полiтичну вiрнiсть та iдеольогiчну чеснiсть на всi голоси, в усi дзвони.

Одним махом охрестили всiх скомунiзованими, прибили червоний стемпель й запрягли до роботи. Без його отвертого слова, неприневоленоi згоди й щироi думки, а вийшло так, нiби вчительство само склало присягу вiрности.

Атмосфера створилася так тонко пiднесена, що переконувала найупертiшого невiру: i пiдвищення платнi, i орден почесноi працi, i шефство над Червоною армiею, i з’iзди, вечерницi «спайки»[14 - Ідейне еднання, iдеольогiчна близькiсть.

] з комячейками, а всюди промови, сповiдi, завiряння, похвали, овацii.

Весь акорд тих похвальних дитирамб у честь «прозрiлого й покаяного грiшника» спантеличив менше свiдомих, а далекозорiшим нiяково було бодай словом порушувати атмосферу вiрнопiдданчого акту.

І пiд шумок отоi штучноi, уговкуючоi пiснi заходились очервонiлi вчителi коло «будiвництва соцiялiзму».

Серед заслiплених був i я. В соцiяльних питаннях, здаеться, найлiвiший, сторонник скрайнього демократизму i всiм серцем горнучись до мас, iдучи тiльки з ними, – я захитався в свойому виболiлому iдеалi. Поховавши надiю на можливiсть украiнськоi держави, повiрив у щирiсть цих пiсень, став переконаним радянцем i з силою захвату кинувся у вир радянського життя.

Працював я на новому мiсцi вчителем та райiнспектором.