На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Про гетьманцiв не варт з книжки розказувати. Не сьогоднi-завтра скоштуемо смаку iх булави на власних спинах. Хомляк iз загоном «карателiв» прийде порахуватися за панську ферму, – заявили одного вечора, як розповiдав про Дорошенка.
Не хотiлось вiрити, а чутки ширились вперто. Все село гомонiло, як у Крутому, Тридубах на бочку клали, шомполами полосували, в льохи холоднi кидали, стрiляли людей, живцем у землю закопували. Не вiрив, поки не переконався.
Одноi недiлi був на баштанi. Десь коло пiвдня почув наглий дзвiн.
Там вже порядкували «карателi». Велелюдний сход. Офiцер загону стояв на столi й, вимахуючи нагаем, задьористо виказував: «Вследствiе разоренiя пастроек i ограбленiя iмущества, гаспадiну Пйотровскому прiчiнено убитков на 25 тисяч рублей. Для возстановленiя хозяйства iменем военнаго суда прiказиваю в теченiе 24 часов собрать указанную суму i видать главнейшiх зачiнщiков, в протiвном случае сожьом село…»
Люд мовчав. Офiцер закурив i продовжував:
– Назвiте мне сейчас фамiлii 20 главнейшiх разорiтелей…
Люд стояв нерухомо.
– Чого ми всi маемо вiдповiдати за когось? Не такий вже той Петровський був багатий, щоб всi на добро його лакомились. Грабувало може яких три-чотири. Їх i шукайте, а до всiх нема чого чiплятись.
– Замолчi! Розошолся, – перебив ехидно офiцер. – Раз ти так бойкiй, так i раскажi нам, кто первий гюрабiл.
– Не маю я чого розказувати, бо сторожем в Петровського не був.
– Нет, скажеш, – розходився офiцер.
– Не мав би оце кому казати, – опирався Михайлюк.
– Что? – визвiривсь офiцер. – Стража, взять его в перепльот. П’ятьорку ему предварiтельно, даби красноречiе вазбудiть.
На Михайлюка кинулися три вояки, повалили, присунули до стола, й шомпол блиском цвьохнув у повiтрi.
Маса глухо вжахнулась. Мною затрясло, забило дух.
– Народ… браття! Що робиться? – запитався, пробиваючись крiзь натовп. – Чи за татар ми живемо? Таж мусить бути суд i слiдство.
– Как?! – випростувавшись, узявся в боки офiцер. – Откуда сей малакосос? Связать ево i на повозку.
Сход заворушився.
– Та за що хлопця брати? Що правду рiже? – несмiливо, а далi все грiзнiше.
– Що це за право? І то мовчати? Це така свобода? Скiльки iх, а ну то давай…
До мене кинулись вояки, а iм нарiд загородив дорогу.





