Пекло на землі

Я навiть не здивувався, бо вiдомо було, що давно вже сидить у Допрi коло 30 вчителiв.

Один з агентiв пiшов до спальнi «порядкувати», розбудив дитину, що почала плакати, а другий став оглядати поличку з книжками.

– Пачему у вас всьо етi украiнскiе кнiгi?!

– Мiй фах украiнська мова, – вiдповiв я.

Агент скривив губу i став зиркати на стiни, де висiли портрети украiнських письменникiв, малюнки нацiонально-украiнського змiсту.

– Да, вiдно сразу, что ви служiлi у Петлюри.

– А може помиляетесь, – вiдказую.

– Ну, ето ми увiдiм! – процiдив чекiст i став швидко переглядати та вiдкидати вбiк книжки, перекинув постiль, перерив у шафi, став глядiти за портретами; одного з них скинув i розбив досить цiнну скляну оправу.

По двох годинах «роботи» в кватирi став рейвах цiлковитий. Жадiбним «ловцям» нiчого особливого не вдалось «сцапать». Написали акт, забрали скриньку з паперами, 200 карб. грошей, кiлька книжок i наказали менi йти з ними.

Вийшов я спокiйний. Хотiв заговорити, але агенти йшли понуро мовчки.

Коло 4 години вартовий ГПУ провiв мене до арештантськоi казнi. Надзвичайно пiдбадьорився я, побачивши перед собою зiгнуту на стiльцi постать засмученого завiдувача школи Гавриленка.

Вiн теж зрадiв. Стали розгадувати, що воно означае, i очiкували ще когось з нашого кола, але iх приводили на другий, третiй днi.

Наше товариство в низенькiй кiмнатцi складалося з 21 душ: 8 «шкiдникiв» з фiнансового вiддiлу, що своiм «антиклясовим» правуванням пiдiрвали бюджет округи (попросту сказавши, невмiло крали); 9 селян з Кальниболота, що вiдмовилися взяти податковi листи, бо таких сум, якi iм назначено, виплатити була несила; нас два iнтелiгенти, хлопчак Мефодь, якого ГПУ другий тиждень маринуе – водить то до Допру, то назад i намагаеться, щоб хлопчина признався, хто наносив цегли на залiзничний тор, спричинивши ушкодження вантажного поiзду, та один непевний тип, що нiяк не мiг найти собi мiсця i ввесь час товкся по ногах дядькiв та прищурював вуха до нашоi розмови.

Ми помiтили це й замовкли. Кiлька разiв вiн пiдлещувався до нас рiжними фразами обурення проти влади, комунiстiв, а ми не обзивались.

Що це був «камерний шпиг» – не було сумнiву, бо, хоч як вiн заховував свiй природний акцент, ми пiзнали в ньому жидка – вiдомий нам факт, що ГПУ тримае в свойому штатi[34 - Складi (списку) спiвробiтникiв.] кiлька квалiфiкованих «полiтработнiков», що з першоi ночi арешту оплутують арештованих новикiв.

Час проходив нудно.